Діяльність Пенсійного фонду України протягом останніх років спонукала мільйони дітей війни подавати до суду позови на нього за невиплату соціальної допомоги, визначеної законом.
Обурені неповним виконанням Закону про соціальну допомогу дітям війни, окремі громадяни подали заяви до суду і виграли процес. Звичайно, рішення суду потрібно виконувати. Проте ця дія вимагала творчого підходу, щоб не знехтувати Закон прямої дії - 21 статтю Конституції України. Адже суд, визначаючи законність позову, нікому не надав переваги у правах. Отже, оскільки грошей на всіх не вистачало, їх потрібно було розподіляти рівними частинами на всіх. При цьому громадянам пояснювали: як тільки бюджетні гроші для цієї мети з'являться в Пенсійному фонді, їх знову розподілятимуть справедливо.
Та сталося не так. Пенсійний фонд виплатив позивачам всю заборгованість, яка обчислювалася у тисячах гривень, а ті, хто чекав справедливості без судового рішення, залишилися ні з чим. Таким чином обдурені й обурені діти війни масово пішли до суду.
Повністю матеріал можна прочитати за посиланням: А діти війни залишилися ні з чим
|