Замість застілля та шашликів „на природі“, журналісти сумських видань скористалися святковими вихідними і поїхали в подорожі Україною. Розповідає головний редактор газети „Білопільщина“ Наталя Калініченко:

— Колектив „Білопільщини“ зустрівся з колегами на Чернігівщині й разом провів два незабутні дні. Нас зустріла історик, керівник Чернігівського медіацентру Вікторія Сидоро-ва, яка провела і екскурсії Черніговом, організувала нам ночівлю.

І якщо в саме місто Чернігів журналісти мають можливість потрапити хоч інколи, то в глибинку Чернігівщини — навряд. Тож для всієї нашої групи поїздка на голубі озера та відвідування історико-меморіального музею Софії Русової в селі Олешня Ріпкинського району стало справжнім культурно-географічним відкриттям. А про знайомство і спілкування з найстарішим гончарем України, заслуженим майстром народної творчості України Іваном Бібіком розповідатимемо своїм дітям. Ця унікальна людина вразила нас своєю майстерністю, оптимізмом, абсолютно позитивним ставленням до життя.

Ще з одним оптимістом — життєлюбом Іваном Чаусом ми познайомилися на території комплексу „Голубі озера“, який він відбудовує протягом чотирьох років.

Окрім запланованих екскурсій, від Чернігівського прес-клубу ми отримали і певний бонус: побували на прес-конференції лідера гурту „Бумбокс“ Андрія Хливнюка.

Після поїздки в Чернігів журналісти „Білопільщини“ однозначно вирішили й надалі професійні свята відзначати саме в подорожах, спілкуючись із колегами та відкриваючи для себе красу куточків України.

Втім, не лише журналісти „Білопільщини“ подорожували на своє професійне свято.

Працівники редакції газети „Наш край“ з Липової Долини повернулися із чудовими враженнями з Карпат.

— Ми переконані, — говорить головний редактор Юлія Міщенко, — найкраще, що можна придумати, — це вирушити в подорож. Ми в цьому не сумнівались, тож напередодні Дня журналіста вирушили до Карпат. Три дні ми знайомилися з цим прекрасним краєм, його чудовою природою, пізнавали життя і побут місцевого населення.

Закарпаття і Прикарпаття вразили, насамперед, неймовірною красою  пейзажів,  довкілля.  Неперевершені високі гори й полонини, де влітку випасають череди корів і отари овець, неосяжні простори, мінеральні джерела, кришталево-чисте гірське повітря дали змогу хоч на три дні відчути повну відірваність від зовнішнього світу із його буденністю і повсякденними клопотами.

Було  цікаво  дізнаватися  про якісь особливості з життя та побуту місцевих жителів, відмінні від звичного для нас. Але найбільше емоцій та вражень дістали ми від ще запланованого вдома сходження на Говерлу.

Непросто було піднятися на найвищу вершину України, але це вартувало того. Які краєвиди! Ми були серед сотень „сп’янілих духом Говерли“ підкорювачів, щасливі від того, що подолали вершину і нахненні побаченим навколо. Адже практично всі Карпати — як на долоні. Емоції, які не можна передати словами, їх треба відчути на собі…

А от недригайлівські журналісти з газети „Голос Посулля“ обрали інший святковий маршрут. Про це розповідає головний редактор газети Ігор Скрипченко:

— Порадившись і обговоривши всі можливі варіанти, зійшлися на поїздці до пам’ятних Шевченківських місць. Кажуть, що то за українець, який не побував на могилі Великого Кобзаря. Про нас так тепер не говоритимуть, адже ми вже це зробили.

Об’єднавшись з працівниками місцевої райдержадміністрації, вирушили до Канева. З сердечним трепетом і хвилюванням ми побували на Чернечій горі, в місці останнього спочинку Тараса Григоровича, вклонилися його пам’яті, поклали недригайлівські квіти поруч з квітами шани Кобзареві з усього світу.

Про велику славу нашого Шевченка у світі говорить те, що пам’ятників йому на землі встановлено найбільше з усіх колись живущих. Бентежні почуття проймали наші душі в місці, де „лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий“. Велике враження справили також розташовані поруч музей Шевченка і так звана Тарасова світлиця. Тут жив чоловік, який за власним бажанням безплатно півстоліття доглядав могилу великого поета. Такий ось приклад надзвичайної народної любові.

На зворотному шляху, маючи вільний час, ми від-відали ще й Переяслав-Хмельницький, де побували в музейному комплексі під відкритим небом. Давня українська сільська культура й архітектура хат і церков різних місцевостей Наддніпрянщини, чудова незаймана природа, селянський побут, вироби декоративно-вжиткового мистецтва — такий екскурс у минуле України не міг залишити байдужим жодного серця.