Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської областіВівторок, 21.11.2017, 11:17

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню
Наші захоплення
На своїй хвилі
Радио онлайн
Курс гривні
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
Форма входу

Головна » 2015 » Січень » 12 » Дотягнутися до зірок
13:56
Дотягнутися до зірок

Життєві історії успіхів – дуже різноманітні. Комусь посміхається доля, комусь допомагають батьки, хтось наполегливо працює, а хтось – крокує життєвою дорогою з усмішкою, віддаючись долі випадку. Здається, саме так сільський хлопчик Вітя став поважним журналістом Віктором Кириловичем Савченком – власним кореспондентом газети «Правда України», генеральним директором Сумської ОДТРК. Спробуємо ж прочитати деякі сторінки з його життєвої книги.

 

- Вікторе Кириловичу, Ви – напрочуд талановита особистість, людина досвідчена і дуже поважна, Ваше ім’я досить відоме сумській журналістиці. Чи мріяли Ви про таке?

 

- У дитинстві навіть не думав про це. Вчився посередньо, погано знав граматику. Любив фантазувати. Інколи згадую, коли в школі творчі роботи писали, то мою завше зачитували останньою, бо в ній було багато помилок – море. А який це журналіст, що не знає мови? Та доля склалася так, що почав писати… Тоді і правила засвоїв.

 

- Які з власних матеріалів Вам найбільше запам’яталися?

 

- Писав про все, але особливу увагу приділяв нарисам та журналістським розслідуванням. А запам’ятовуються найбільше ті, на які приходить велика кількість відгуків від читачів. Це завжди приємно, бо означає одне: твій матеріал помітили, він є вагомим. Так, згадую свою статтю про хутір Нова Спарта, що в Середино-Будському районі. Публікація зачепила читачів «за живе», я виконав своє завдання.

 

- Вікторе Кириловичу, Ви багато пропрацювали в журналістський сфері. Тож, як, на Вашу думку, журналістська діяльність – це талант чи щось, чого можна навчитися за потреби?

 

- Виокремити золоту середину важко, мабуть, навіть, неможливо. Журналістами не народжуються, але й не стають. Це праця, що поєднує в собі і теорію, і практику, і талант. Та головне мати справжнє бажання. Журналістика  потребує постійного вдосконалення, але й на стандартній заученій методології далеко не заїдеш. Талант, робота над собою та творчий пошук – ось основні складові успіху.

 

- Існує думка, що журналістика – це четверта влада. Чи вважаєте Ви свою професію корисною, такою, що здатна впливати на суспільні реалії?

 

- Беззаперечно! Я спілкувався з найвищим керівництвом – з-під мого пера виходили гострі і критичні публікації. Саме вони неодноразово були підставою для звільнення посадовців. Так, обласний комітет компартії за десять років аж сім разів розглядав питання моїх публікацій. Це я вважаю показником впливовості журналістики.

 

- І чим це закінчилося?

 

- Знайшли спосіб «відірвати» мене від газети. Так я прийшов на телебачення. Став генеральним директором на ОДТРК. Приємно, що і там знайшов «своє» місце. За всі роки роботи – жодної скарги від підлеглих.

 

- А що Вам більше до душі: робота в друкованому ЗМІ чи на телебаченні?

 

- Я – газетяр. Нетривалий час очолював міське видання «Суми і сумчани», працював у газеті аграрного університету. Мені дійсно подобається писати. Навіть книгу видав, хоча раніше вважав – що це непотрібно, це лише для амбітних журналістів. А телебачення не люблю, тому що не цікаво. А не цікаво чому? Бо потрібні великі суми грошей, аби зробити щось вартісне. Грошей, як ведеться, немає.

 

- Яких принципів, на Вашу думку, потрібно дотримуватися журналістам?

 

- Не заглядати нікому «в зуби». Говорити тільки правду, бути об’єктивними, і, звісно, багато та регулярно працювати над собою.

 

- Маєте що сказати своїм майбутнім колегам, що лише починають знайомитися з медіа-світом?

 

- Людям, які прагнуть стати журналістами, треба пам’ятати, що найкраще — це самоосвіта. Читайте та просто пишіть. Пишіть і набивайте руку. Подібні дії – найкращий простір для експериментів як із словом, так і з самим собою. Візуалізація мислення та збагачення словникового запасу — не найгірші речі, які можуть статися з Вами. То, чому б і не поекспериментувати?

 

- Вікторе Кириловичу, дуже вдячні Вам за відверту розмову. Було надзвичайно цікаво поспілкуватися з професіоналом такого рівня. Бажаємо Вам багато творчих задумів та наснаги. Творіть ще довго-довго та надихайте молодих колег своїм прикладом!

 

З досвідченою “акулою пера” спілкувалися

студенти кафедри журналістики і філології СумДУ

Марія ДУБІНІНА і Олена ВЄЧКАНОВА

 

На світлині: член гільдії редакторів-ветеранів Віктор Савченко.

Фото Івана БОЙЧЕНКА

Переглядів: 268 | Додав: vitalbravo71 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Київський час
«  Січень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нас відвідали сьогодні
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 24
Наші друзі
Архів записів
Пошук по сайту
Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний хостинг uCoz