Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської областіПонеділок, 21.01.2019, 06:03

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню
Наші захоплення
На своїй хвилі
Радио онлайн
Курс гривні
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
Форма входу

Головна » 2019 » Січень » 10 » ЮВІЛЕЙНЕ
09:26
ЮВІЛЕЙНЕ

м. Лебедин

Василю Григоровичу Дацьку

 

Моєму товаришеві 10 січня виповнилось 70 років. Він ще при ділі. Я вже не маю такої суспільної насолоди більше трьох років. Мій товариш творить регіональну газету «Будьмо разом». Це його улюблена справа. Справа всього життя. Він має невеликий колектив та багато тих, хто зветься «автурою газети». Це його друзі. Всі працюють злагоджено. Кожного вівторка і середи він ретельно вичитує шпальти майбутнього номера. Це, щоб читачі отримали газету у четвер.

Мого товариша знає дуже широкий загал. Це не лише ті, хто читає тижневик, земляки,товариші по газетярській справі,видавці, пересічні громадяни нашого краю.

Не чув ніколи,щоб хтось мав сумнів у його непрофесійності або ж недотриманні ним християнських чеснот. Про нього говорять завжди схвально. Говорять, як про людину дуже глибоко професійну в своїм ділі. Ми з ним свого часу сиділи плече в плече у  «некомфортних» депутатських  кріслах  обласної ради. Він ніколи не озвучував чорних думок про людей,які перед нами поставали. Якщо і були певні зауваження, так-то все здійснювалось толерантно, з дотриманням такту і людської поваги.

Професіонали від журналістики завжди позитивно відносились до його тлумачень про діяльність регіональної преси, про особливе відношення до масового інформування населення. Він завжди бачив і бачить перспективу друкованого слова,навіть наразі,коли наступають на людські мізки «кольоровий ящик» та всюдисущий інтернет. Видання, які він редагував і редагує, ніколи з його волі не друкували фейкової інформації, тобто, не брехали,бо він знає, як читачів нудить від тої неправди і популізму.

Його умовний віз ще не скрипить. Він тихенько їде поміж вихорами бурхливого сьогодення та захмарного словоблудства політиканів. Майстер впевнено почуває себе  на тім возі зі своєю родиною та колегами, які  не раз перевірені справами,окремих із них сам побачив і навчив журналістському ремеслу. Їде віз мого товариша рівно і з добрим багажем,що назбирався протягом тривалого і непростого життя.

Ювілейного пирога ми скуштували з різницею в чотири місяці. Свій ювілей я зустрів у мандрах, а мій товариш – у найтіснішому колі близьких та рідних. Я знаю, як цієї вікової пори не хочеться вичурної публічності і гамірності. А ще я знаю, як непросто бачити зміни в  світі і нас, немолодих, у ньому,як щоденно ранкове дзеркало і хвацькі дії молодих,що біжать вулицею, нагадують про твій  вік і його можливості.

Настав час думати:кому передати справу  свого життя. І мій товариш теж думає над цим. Та, я не проце, бо це – особисте. Я про наше загальне, про те, як у поважному віці  не загубитися у вихорі життя,як не стати «відпрацьованим матеріалом», як тримати себе у активному життєвому тонусі.

Я вірю в те,що мій товариш на полицях своєї пам’яті має відповіді на ці каверзні запитання віку. Вірю в те, що післяювілейні дні,як і раніше, приноситимуть йому насолоду від праці, спілкування з рідними, колегами в журналістській творчості та друзями.

Підходить вечір… Довгий зимовий вечір. Телеящик набрид демонстрацією поганства. Беру альбом зі світлинами життя своєї родини. Гортаю: динтинство, юність, молодість. Ось ми з далекого минулого всміхаємось один одному. Гортаю далі,наближаючи світлинами старість. І не віриться, що  ми з моїм товаришем ще недавно святкували по сорок, п’ятдесят,шістдесят років. Час шурхонув, як весняна блискавка…

Читач запитає:«А де ж побажання?» Є. І вони прості. Хотілося, щоб  ми, Василю Григоровичу, вітали один одного з наступними ювілеями через десять років,а потім,як вдасться, і з річними днями народження якомога довше! Бажаю товаришу-ювіляру,щоб він і далі жив без лікарняних послуг і чув у вухах не шум, а красиві мелодії,що нагадують його молодість та  налаштовують на комфортне  життя! Як хочеться, щоб майбутнє нашого не зовсім рівного (елегантного) віку, давало нам і нашому оточенню більше позитивного і доброго ! А так і буде! Еге ж, Василю Григоровичу?!

Володимир Ткаченко,  м.Суми, січень 2019 року,

Заслужений працівник сільського господарства України

Переглядів: 17 | Додав: vitalbravo71 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Київський час
«  Січень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нас відвідали сьогодні
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 26
Наші друзі
Архів записів
Пошук по сайту
Copyright MyCorp © 2019 Безкоштовний хостинг uCoz