Петро Андрійович Нестеренко народився 2 лютого 1944 року в селі Галайбине Борзнянського району. Нині мешкає у Сумах.

Ще як був у нього кучерявий чуб, то в сусідньому з Галайбиним селі Високому трудився у колгоспі, а потім там завідував сільським клубом. Набравшись у тому клубі культури, вступив і закінчив Ніжинський педагогічний інститут ім. Гоголя. Журналістську освіту здобув у Києві. Цьому неспокійному морочливому фахові віддав 47 років. Працював у Борзнянській і Варвинській районних газетах (1965 – 1969 роки). До речі, страшенно мріяв жити в Чернігові і писати про рідний край.
Не судилося. В лютому 1969 року доля закинула його на Сумщину – запросили в обласну молодіжну газету «Червоний промінь». І вийшло так, що осів у місті над Пслом на все життя. Крім молодіжної, працював в обласній газеті «Ленінська правда», редакторував у трьох районних газетах, був власним кореспондентом газет «Радянська Україна», «Урядовий кур’єр», «Сільські вісті».

Петро Нестеренко – член Національної спілки письменників України, був делегатом шостого з’їзду НСПУ. Останнім часом більше віддається саме письменницькій роботі. У його творчому доробку – понад 20 книг повістей, оповідань, новел, нарисів. У багатьох з них – любов і сльози за рідною Чернігівщиною. Готується до друку і невдовзі побачить світ книжка «Заграви над Десною» – про події Великої Вітчизняної війни у Сосницькому районі.

Петро Нестеренко зізнається, що навіть у солідному віці (як не крути, а до семи десятків добирається), відчуває ностальгію за отчим краєм. Та давня мрія про Чернігів ні-ні та й стривожить бува серце. Однак тепер і Суми не відпускають.
У «Хвилі», у рубриці «Класики…» -- двоє його оповідань, котрі засвідчують, що на сумському хуторі живе і творить нині талановитий наш земляк, котрий вміє зачепити струни. Струни -- що десь глибоко в нашому серці.

Повністю матеріал читайте у розділі "КОЛЕГИ", категорія "Нестеренко Петро Андрійович":