Після зустрічі майбутніх журналістів Сумського Державного Університету з членами гільдії редакторів-ветеранів області з’явилася  пропозиція доручити їм проводити огляди місцевої преси. Це дозволило б студентам прилучитися до випуску газет, з навчальної лави вони краще б орієнтувалися у тематичному спрямуванні, поліграфічному оформленні видань тощо. Коли я отримав для такого аналізу лебединський тижневик «Будьмо разом», який очолює ветеран газетної справи, заслужений журналіст України Василь Дацько, то на мене  повіяло такою ностальгією за справжньою журналістикою! У газеті відразу помітив багато таких матеріалів, прийомів, рубрик, форм роботи, які мені завжди подобалися. Це – резонанс, діалог з читачами, конкурси, телефонні лінії, призначення, поради, вісті, рецепти, життєві історії  і ще багато іншого без чого видання буде мертвим. І особливо привабили кольорові фото крупним планом…

Студенти з цікавістю взялися до роботи. Звіти надійшли  дуже оперативно. Відчувався досить добротний аналіз більшості оглядів, підкуповували оцінки кожного номера, щирість висловлених зауважень і порад. Авторам вдалося помітити позитивне в діяльності редакційного колективу. Однак, зауважив, що не повністю перераховано ті творчі знахідки журналістів, що сприяють підвищенню іміджу газети – діалог з читачами, продовження теми, актуальність деяких рубрик, якісні фотографії крупним планом, колір та інше. Для переконливішого аналізу газети варто було б навести більше конкретних прикладів, порівнянь з іншими виданнями, звернути увагу на авторський актив, географію публікацій. Висновок хоч і правильний, проте занадто звужений. Відсутні пропозиції, реалізацію яких могли б взяти на себе журналісти редакції для подальшого поліпшення читабельності «Будьмо разом».Це перші роботи подібного плану, то відчувається ще недостатній досвід рецензентів, у подальшому, упевнений, вони чіткіше висловлюватимуть своє бачення структури газетного номера.

Зв’язки нашої кафедри з гільдією редакторів-ветеранів, яка об’єднала досвідчених, талановитих представників журналістики, триватимуть і далі. Пропоную окремі роботи  наших вихованців. Сподіваюся, що їх думки, пропозиції чи зауваження  з увагою сприймуть у творчому колективі тижневика «Будьмо разом».

         Іван БОЙЧЕНКО,

викладач кафедри журналістики та філології СумДУ, член НСЖУ

Аналіз інформаційно-рекламного

тижневика «Будьмо разом»

1.Загальна інформація

«Будьмо разом» – інформаційно-рекламний тижневик, видається російською та українською мовами у м. Лебедин Сумської області. Заснований 15 квітня 1998 року. Головний редактор – Василь Дацько.

Для аналізу відібрано № 46 (866) за 13 листопада 2014 року.

2. Мова видання

В основному матеріали оприлюднені українською мовою. У проаналізованому номері 3 інформації написані російською мовою (матеріал «Лысый «из квартала-95» второй раз стал отцом», «Гороскоп» та «Новини Сумщини»).

3. Рубрики видання

«Резонанс» (відгуки читачів на один з матеріалів попереднього номера), «Офіційне», «Призначення», «Конкурси» («Чи знаєте ви відомих людей міста та району», «Стара фотографія»), «Наш сучасник», «Життєві історії», «Все потроху про зірок», «Життя, як є», «Нам пишуть», рубрики з офіційно-довідковою інформацією («ДАІ радить», «СБУ інформує», «Юридичний всеобуч»), «Новини Сумщини», «Куточок рибалки», «Вісті зі шкіл», «Уривки з Лебединських розмов», рубрика оголошень і гороскопів, сканворд, ціни на ринку, телепрограма, кулінарні рецепти, вітання, погода.

Тож можемо виділити такі основні види інформації у виданні: новинна, довідкова, розважальна.

4. Автори матеріалів та умовні позначення авторства

В основному автори матеріалів у газеті – жителі Лебедина (Григорій Олефіренко, Микола Дігтяр, А. Кобець, О. Левченко). Один матеріал («Події і люди тижня») підготував Володимир Дудченко, лауреат премії ім. Пилипа Рудя. Також серед авторів є посадові особи – працівники УСБУ та ВДАІ Лебединського району) та приватний юрист Наталія Михайлівна Вакуленко. Дані авторів Лідії Подільської (рубрика «Життєві історії» – «Плутанина»)  та Никанора Лагідного («Уривки з Лебединських розмов»), на мою думку, неповні – не вказано, хто саме вони: журналісти, читачі тощо.

Частина матеріалів взята з інтернет-ресурсів («Лебедин-прес») та інших періодичних видань та інтернет-сайтів, але не вказано, з яких саме (приміром, рубрика «Новини Сумщини», «Прості рецепти Наталії Земної», «Інтернет-новини»). Матеріал «Спадщина Василя Кричевського» подано без підпису.

На авторство матеріалів  у газеті також вказують знаки: 1) реклама; 2) передрук; 3) з мережі інтернет. Проте у номері було виявлено використання лише одного умовного знака (рубрика «Все потроху про зірок» – з мережі інтернет). Хоча у газеті є й інші матеріали з електронних ресурсів, але відповідної позначки біля них немає.

Також підписи авторства подано по-різному: прізвище й ім’я (приміром матеріал «Купіть, дядьку, сигарети» Григорій Олефіренко), прізвище, ім’я й по- батькові (юридична консультація Наталії Михайлівни Вакуленко), прізвище й ініціали («Екскурсія до Полтави» А. Кобець, О. Левченко).

5. Географія матеріалів

Матеріали новинного та офіційно-довідкового характеру, конкурси та привітання стосуються Лебединського району («Новини Сумщини», «Чи знаєте ви відомих людей Сумщини», «Уривки з Лебединських розмов»), розважальна інформація – загальноукраїнського та світового масштабу (гороскопи, рецепти, інтернет-новини)

6. Жанри матеріалів

Інформація («Призначення», «Офіційне», «Новини Сумщини»), замітки (рубрики «СБУ інформує», «ДАІ радить», «Вісті зі шкіл»), крім того матеріали художнього змісту репрезентують рубрики «Життєві історії», «Життя, як є», «Уривки з Лебединських розмов».

7. Зв’язок з аудиторією

Серед авторів матеріалів – жителі м. Лебедин, вчителі із Лебединського району. У рубриці «Наш сучасник» друкується інформація про жителів Лебедина. Також у виданні є окрема рубрика «Нам пишуть».

8. Критика, стосунки з владою

Цей аспект діяльності видання обмежується офіційною інформацією про призначення на посади, новинами від прес-служби УСБУ та ВДАІ Лебединського району.

9. Дієвість матеріалів та продовження тем

Приклад цього аспекту діяльності видання – рубрика «Резонанс». Зокрема, у проаналізованому номері ми бачимо відгуки читачів на матеріал з одного з попередніх номерів (Володимир Кравченко «Я не хочу жити на вулиці імені ката України»).

10. Оформлення газети

Перша й остання сторінки видання повнокольорові. Основні кольори – синій, червоний, зелений та їх відтінки. На думку спеціалістів, поєднання синього та червоного є не надто вдалим для газети. Адже це кольори, які несуть різне емоційне навантаження.

Помаранчевий фон відволікає від сприйняття тексту (Рубрика «Смачного»)

У виданні наявні фотографії – як кольорові, так і чорно-білі. Майже кожен інформаційний матеріал ілюстровано. Деякі фото не надто високої якості (остання сторінка).

11. Читабельність

Матеріали надруковані різними шрифтами (як за формою, так і за розміром), наявні виділення курсивом та жирним курсивом. Загалом читабельність матеріалів на достатньому рівні, за винятком рубрики «Вітання» (малий шрифт); рубрика «Новини Сумщини» оформлена на темному фоні темним шрифтом.

12. Помилки

Оскільки власне журналістських матеріалів я не виявила, то оцінювати грамотність звичайних жителів та передруків з інтернету не варто. Проте, на перший погляд (на рівні читача), матеріали оформлені грамотно.

13. Реклама

У виданні для матеріалів рекламного характеру наявна спеціальна позначка. Для іншої реклами та оголошень є спеціальна рубрика, яка займає одну сторінку.

14. Вихідні дані

Зазначено адресу редакції, контактні телефони редактора, бухгалтерії, відповідального за випуск, електронна адреса, подано можливі умовні позначення, зазначено дані головного редактора, видавця, місячний тираж, дані про державну реєстрацію видання.

Переваги видання:

1) різноманіття рубрик;

2) наявність двох конкурсів на пізнавальну тематику;

3) діалог  з читачами ( читачі – автори матеріалів);

4) географія матеріалів (наявність новинної, довідкової, розважальної інформації, а також відомостей, близьких для читача: привітання, погода у районі, оголошення);

5) наявність фотографій, в тому числі кольорових;

6) впорядкованість реклами (окрема сторінка);

7) наявність умовних позначень;

8) досить повні вихідні дані (не беремо до уваги те, що тираж зазначено за місяць);

9) враження як читача: є про що почитати, але скоріше для розваги, а не для отримання інформації. Сподобався матеріал «Купіть, дядьку, сигарети». На мою думку, вдале поєднання образності, інформаційності й дидактичності.

         Недоліки видання:

1) мова видання (на мою думку, назвати видання двомовним тільки через те, що журналіст полінувався перекласти гороскоп та три новинні інформації – не можна);

2) серед авторів видання немає жодного журналіста (проте не виключено, що матеріал без підпису та інформація з рубрики «Життєві історії» належать журналістам); якщо залучення аудиторії до співпраці – це плюс, то заповнення номера лише матеріалами читачів – великий мінус;

3) відносини з владою на рівні короткої інформації, проте телепрограма займає кілька сторінок;

4) оформлення й читабельність на середньому рівні, помітні недоліки у поєднанні кольорів, деякі матеріали нечитабельні;

5) поєднання кольорів не надто вдале (згідно з думками спеціалістів, які я прочитала);

6) немає чіткої системи зазначення авторства матеріалів;

6) загальне враження – журналіст працює на рівні заповнювача сторінок інформацією. Виданню бракує журналістського погляду. Не відчувається присутність журналіста у виданні.

Загальні рекомендації щодо поліпшення роботи газети

На мою суб’єктивну думку, виданню бракує власне журналістських матеріалів. Є достатня кількість рубрик, активні читачі, варто додати журналістської присутності у ставленні до актуальних подій, до влади, бракує інтерв’ю, яскравих репортажів. Якщо доповнити видання вище зазначеною інформацією, то, на мою думку, довіра до видання підвищиться. Адже аудиторія видання не лише зможе читати привітання, погоду, телепрограму, передруки з видань, ознайомлюватися з цінами на ринку, а й бачити власне журналістську роботу.

Людмила Герман, МД- 41

Я проаналізувала три випуски газети  (№37, 44, 45), які дали мені змогу зробити певні висновки.

Газета має хорошу назву, яка відразу запам’ятовується та привертає увагу. Але не є зрозумілим зображення, яке розділяє фразу, яка по суті не має бути нічим роз’єднана, адже закликає до єднання. У двох випадках це була горобина. «Іменем» цієї рослини названий Сумський лікеро-горілчаний завод. Можливо це підприємство співпрацює з виданням, або є його спонсором, але про це нічого не відомо. Зображення горобини дійсно можна зробити логотипом газети (але не ставити між словами в назві!). Проте у 37-у номері в назві було зображене гроно винограду замість гілки калини. З чим пов’язане таке художнє рішення – не зрозуміло. Інша справа – якщо б кожен номер відрізнявся від попередніх розміщенням нового зображення, в цьому була б нота інтриги та очікування.

Щодо самої назви, то вона підтверджується чи не в кожному матеріалі видання. Майже в усіх авторських текстах мова йде про реальних персонажів з народу, які стають ближче до читача. Газета і реципієнти дійсно стоять поряд, вони об’єднуються й стають ніби одним цілим.

Далі увагу привертає найбільше фото першої шпальти. Воно кольорове, хорошої якості, але є головна помилка – статичність. Такі світлини наділяють матеріали певною штучністю, постановкою, що залишає небажане враження від них. Інша справа – динамічні фото. Вони розкривають героїв у невимушеній обстановці, це дозволяє читачеві побачити історію справжньою, без «припудрень» та перебільшень.

Також я відстежила дотримання рубрик газети. Лише дві рубрики з трьох запропонованих примірників щоразу були «на своєму місці»: «Життєві історії» (2 стор.) та «Новини Сумщини» (4 стор.). Щодо першої рубрики, то вона, на мою думку, має бути подана до уваги читача у другій половині газети. Такі «життєві» історії налаштовують реципієнта на хвилю співпереживання та домашності. Після прочитання подібних історій вже не хочеться читати про політику чи будь-які події в країні. А ось другу рубрику, яка й відображає життя Сумщини, я б розмістила замість «Життєвих історій» на 2-й сторінці. Це короткі новини, які інформують і привертають увагу, що є необхідним для зацікавлення читача.

До регулярних я б додала рубрику «Таке кажуть», яка була представлена, на жаль, лише в одному випуску. Вона являє собою висвітлення зібраних виразів та цитат людей, які звертались до редакції. Ця рубрика залучала б все більше читачів, які, сподіваючись знайти своє прізвище на шпальті видання, звертались би до редакції з проханнями та потрібною інформацією, яка в свою чергу наштовхувала журналістів на цікаві факти.

Також рубрика «Стара фотографія» була б цікавою в кожному номері. Читачі з задоволенням надсилали б свої фото, чекали б їх розміщення на шпальтах видання, радили б його для перегляду знайомим, роблячи цим рекламу газеті.

Щодо інших аспектів, які характеризують видання, як позитивне, є:

• Матеріали, в яких висвітлюються зміни в законодавстві;
• Велика кількість матеріалів про простих людей;
• Розміщення на сторінках газети готового талону для подання оголошень;
• Телепрограма;
• Рекламні оголошення (є дуже корисними окремі оголошення, наприклад: «Зник собака…»;
• Гороскоп;
• Перелік свят, які відзначатимуться в поточному місяці;
• Велика кількість «корисних» тем («Що робити, якщо розбився градусник», «Укрытие кустов винограда на зиму», «Прежде чем делать перекопку» та ін.;
• Привітання зі святами від читачів;
• Кросворди, сканворди (у тому числі для дітей);

Проте присутні на шпальтах газети й недоречні, на мою думку, матеріали. Йдеться про висвітлення способів народного самолікування. Все-таки медицина закликає до того, що повноцінне лікування може відбутись лише у випадку обстеження пацієнта та врахування його фізіологічних особливостей. Сама ж людина, яка не має відповідної освіти, самотужки зробити це неспроможна. Тому я негативно ставлюсь до подібних матеріалів.

Також зайвими є пісні, текст яких подається на останній сторінці. Виконавці вже давно зійшли з Олімпу слави, або й взагалі не є відомими. Більш пізнавального було б розміщувати інформацію про світових виконавців, класиків, метрів. А текст пісні – це замало. Можливо, якщо б до нього додавалися ще й акорди, ця рубрика була б більш корисною (читачі під час застілля заспівали б пісню під гітару, наприклад).

Зважуючи усі переваги та недоліки газети «Будьмо разом», роблю висновок, що видання є цікавим та пізнавальним для своєї аудиторії. Це читачі середнього та старшого віку, які переймаються за свою країну та родину, облаштування оселі, городу, здоров’я. На питання: «Чи зацікавила б така газета сумського читача», можу дати відповідь – лише частково. Але ж видання й передбачене для Лебединського реципієнта. Тому відповідність між читацькою аудиторією та контентом є рівноправною та логічною. Бажаю успіху творцям газети, будьте разом зі своїми читачами та героями матеріалів і надалі!

Ірина Степаненко, ЖТ-11

На мене газета справила непогане враження. Вона переконлива, цікава, є що почитати для душі, не втрачається нитка задумів журналістів. А тому  було легко аналізувати.  Тому вибудувала таку картину. Газета має:

Постійні рубрики: «Життєві історії», «Новини Сумщини», «Телетиждень», «Інтернет-новини», «Події і люди тижня». Позитивною рисою є розташування цих рубрик в одному й тому ж місці на сторінках газети. Читачі, яких цікавить певна рубрика, з легкістю можуть знайти її, розгорнувши новий випуск. Усі рубрики є цікавими, впевнена, що в кожної є постійні читачі.

Кількість цільової аудиторії збільшують наявні в ЗМІ постійні розважальні рубрики: «Пісня на замовлення», «Гороскоп», «Смачного», «Вітаємо».

Потрібними, на мою думку, є оголошення. Часто у житті виникають випадки, що необхідно щось купити, придбати, орендувати житло. Добре, якщо в улюбленій газеті знайдеться корисна інформація. Як на мене, 1 сторінка, відведена для оголошень – достатньо, якби було більше – це відвертало б увагу від інформативної функції ЗМІ.

У газеті «Будьмо разом» друкується також інша корисна інформація, що, безперечно, приваблює читачів. Наприклад, відомісті про цінову політику на продукти харчування на місцевому ринку, поради від ДАЇ, пожежно-рятувальної частини, погода, схід і захід сонця та місяця.

У газеті присутні матеріали, які стосуються подій всеукраїнського масштабу (наприклад, рубрика «Славетні українці»). Зважаючи на те, що в газеті багато матеріалів розважального характеру, серед інформаційних –  багато таких, які стосуються всеукраїнського масштабу. На мою думку, недостатньо новин Лебединщини. Можливо жителям району цікаво буде побачити більше місцевих новин у газеті «Будьмо разом». 

Висновок. Здається, що коли взяти до рук газету «Будьмо разом», знайдеш відповідь на будь-яке запитання, починаючи від інформації про місцеві новини, закінчуючи погодою. Як на мене, можна додати цікавих фактів про те, чим живе Лебединщина, хороші чи погані новини, але, мабуть, цікавіше читати про свій район. З новинами країнами можна ознайомитися з багатьох інших джерел, менше ж джерел, з яких можна отримати цікаві факти Лебединщини.

Альона Дмитренко, ЖТ-11.

Ознайомившись із двома номерами газети «Будьмо разом» ( № 44, № 45), звернула увагу на такі аспекти:

Гарна назва для районної газети, адже в матеріалах мова йде саме про жителів Лебединщини. Я б сказала, що назва має локальний характер.

Не зрозуміло чому між словами в назві зображена калина. Певно, газета символізує життя та безсмертя роду, як червоні ягоди рослини, але картинка розміщена  не вдало. Чи,  можливо, то горобина!? Але про горобину часто пишуть як  про «дерево відьм» чи «дерево життя». Яке відношення це має до газети?

1. Загальне оформлення

Перша та остання сторінка – кольорові, а всередині газета чорно-біла. Звичайно, краще, якщо вона була б повністю кольорова, але й такий вигляд досить прийнятний. У виданні багато ілюстрацій, які привертають увагу читача, але якість зображень не завжди гарна.

 Перша шпальта  досить яскрава за рахунок  передовій фотографії. До речі, на фото зазвичай зображена родина чи просто люди, які займаються волонтерською роботою. Положення персонажів досить статичне, але це повністю відповідає назві видання.

2. Рубрики

Лише 4 рубрики є постійними: «Життєві історії» (2 ст.),  «Події і люди тижня», «Новини Сумщини» (4 ст.) та «Інтернет-новини» ( 9 ст.).

Розміщення рубрик не зовсім вдале, адже на другій сторінці мають бути важливі політичні чи суспільні новини. А от «Життєві історії»  мали б своє місце перед розважальною сторінкою, або всередині газети. Це стосується й рубрик  «Новини Сумщини» та  «Інтернет-новини»,  які мають бути на початку.

«Пісні на замовлення», «Вітаємо» та «Смачного» також можна віднести до регулярних рубрик. До постійних я б ще додала «Поради фахівця» та «Маю думку»,  що мали б певний діалог читача з газетою.

Також можна виокремити телевізійну програму  «Телетиждень» (5-8 ст.) – корисна рубрика для реципієнта.

3. Реклама

Газета позиціонує себе як інформаційно-рекламний тижневик. Тобто,  навіть не переглядаючи видання, можна сказати, що реклами в ній багато. Вона присутня майже на кожній сторінці. Для реклами відведена навіть окрема сторінка, що має назву «Продаж».

Це не є погано, адже заздалегідь зазначено, що газета не суто інформаційна, а ще й рекламна. Тим паче, вказано, що за зміст реклами відповідає рекламодавець.

Отже, проаналізувавши газету, можна виокремити такі позитивні аспекти:

• багато матеріалів про людей середнього класу;
• матеріали про зміни в законодавстві;
• назви публікацій;
• наявність бланку для рекламного оголошенні та самі оголошення;
• порушуються важливі та корисні питання;
• телепрограма;
• розважальна сторінка (погода, гороскопи, привітання ,список свят і т.д.);
• інформація є цікавою для лебединського читача.

Негативні аспекти:

• наявність не актуальних матеріалів (скоріш за все для заповнення газети);
• структура газети має мозаїчний вигляд;
• мало постійних рубрик;
• наявність не якісних фото.

Царенко Дарія, МД-41