Специфіка журналістської роботи не завжди дозволяє зібрати одночасно весь редакційний колектив. Ось і на цьому давньому фото немає третини моїх колишніх колег по «Червоному променю» -- хтось, напевно, був у відрядженні, ще хтось – у друкарні, на верстці газети (тоді ще – за «дідівською», безкомп’ютерною, технологією), комусь, може, випала відпустка… Кінець 80-х, обласна «молодіжка» стала тижневиком, і це фото (у редакційному дворі. на Горького, 2) ми робили, здається, до 50-річчя газети… У Сумах тоді було два друкованих видання, і обидва – під щільним партійним «ковпаком». Але в силу нашої політичної «незрілості» «Червоний промінь» визирав із-під того «ковпака» все частіше і нахабніше, а невдовзі й взагалі звільнився від нього…

По-різному склалися долі «червонопромінців», що на фото і поза ним. Але майже нікого журналістика (у тому чи іншому варіанті) уже не відпустила… Володя Чернов і Серьога Ханін представляють на Сумщині загальнонаціональні ЗМІ. Тоня Кохан (фотозйомка, на жаль, відбулася без неї) після Академії держуправління та аспірантури очолює департамент комунікацій та інформаційної політики Сумської міськради. Ігор Рекун (він теж поза фото) реалізує себе у громадській (здебільшого – медійній) роботі. Катя Полтавець – у видавничому бізнесі. Володя Коваленко, у чий об’єктив ми вдивлялись тоді, й зараз вправляється з фотокамерою, тільки вже цифровою. Двоє із фото давно – у закордонні…

Трьох (на жаль, передчасно) прийняла Вічність. Ось вони – плече до плеча, у самому центрі … Петро Гузій, наш відповідальний секретар, принциповий і завжди врівноважений, зі справді відповідальною життєвою позицією… Володя Дьоменко, майстер репортажу і меломан… Толя Туз, художник із іронічно тонким гумором, що проглядав навіть у серйозній газетній графіці…

Це було так недавно -- це було так давно… Вони були непростими, ті «перебудовно»-кострубаті роки, але було у нашому тодішньому житті і багато справжнього, і щось було – вперше… Кострубатість потроху забулася – лишився легкий, ностальгійно- адреналіновий, щем. Лишився на все життя – як перша любов… Він, цей щем, збирає нас іноді у невеликому, але родинно щирому колі. І збере сьогодні – у День журналіста (втім, ми й досі не забуваємо відзначати і той, вже скасований -- травневий -- теж «наш» колись день)…

Будьмо, колеги! Пам’ятаєте: друга – за друга?! Творчого нам усім довголіття. І віри, що Слово і справді було на початку. І – буде!..

Юрій Фадєєв

член гільдії редакторів-ветеранів ЗМІ

Сумської області