 Григорій ХВ0СТЕНК0
Цю
книгу, яка недавно вийшла у світ (Григорій Фастівець, «Вибір», сумське
видавництво «Мрія»), перечитував особливо зацікавлено. З трьох причин.
По-перше, «Мрія» чи не єдине видавництво обласного центру, яке ні за які
грубі гроші не дозволить собі видрукувати відверто графоманське
видання; по-друге, автор «Вибору» колега по перу, колишній кореспондент
нашої газети; І, по-третє, книга справді написана майстерно, вправно -
не відірвешся.
Насамперед кілька слів про автора Член
Національної спілки журналістів України Григорій Фастівець - уродженець
давнього козацького хутора Фастівці колись Буриківської сільради
Буринського району. Хліборобський син закінчив Сумське медучилище і
Сумський педінститут, здобув у Києві вищу журналістську освіту. Працював
редактором Буринської «районки», кореспондентом нашої «Сумщини». Бог
дав козацькому нащадкові немало талантів: Григорій Федорович прекрасний
співак (один із лідерів самодіяльного мистецтва в ріднім Буринськім
районі), вдатний пасічник, ну й, зрозуміло, тонко відчуває слово. І як
журналіст, і як автор прозових творів, які свого часу друкувалися в
багатьох українських газетах і журналах.
До першої книги, яку і
рецензуємо, автор включив невеличку повість «На роздоріжжі» та п'ять
новел. Герої творів перебувають у стані життєвого вибору, письменник
ставить їх у нелегке становище, з якого вони мають виходити. І, відтак,
починаються напружені сюжетні перипетії, ми спостерігаємо, як герої
творів прагнуть виборсатися з неординарних ситуацій. Як правило, це -
так звані «маленькі люди», прості селяни, й часто-густо їм не під силу
розірвати навкруг себе чорне коло. Як-от у новелі «В останній день»:
помирає малолітній син Гальки, Юрко, тихо згасає на своєму ліжку від
тяжої хвороби, а мати безсила. Писала й до благодійних фондів, і до
депутатів, і до висо-ких чиновників - та їм, що «вболівають» за «народ
взагалі», байдужа доля маленької людинки з того народу, ніхто й паль¬цем
не поворухнув, аби дати гроші на лікування дитини...
Інколи
автор робить фабулу твору, наповнює його напруженою інтригою «з нічого».
Так, у новелі «Сповідь незнайомки» в автобусі сидять двоє, розмовляють,
і той діалог несподівано виливається у красиву і високу за польотом
душі новелу.
Г. Фастівець бездоганно знає той життєвий
матеріал, до якого звертається у творах. Це, насамперед, тривоги й болі
сучасного села. І коли ми говоримо, що його книгу читаєш із цікавістю,
маємо уточнити: раз по раз її відкладаючи. Аби заспокоїтися, оговтатися.
«Вибір» - не розважальне чтиво, трагічні долі наших сучасників (новели
«Одинока могила», «Ольга Прокопа чекала») наскрізно пронизують читача
співчуттям і болем; а це під силу справді обдарованому майстрові пера.
З
повісті «На роздоріжжі» можемо судити: Г. Фастівець - майстер сюжетних
ліній, не сподіваних поворотів у оповіді. Чого варта лише вкрай
неочікувана кінцівка твору! Та коли подумати, збагнеш: у житті мало бути
саме так. Не переповідаємо сюжету - читач сам із насолодою оцінить
повість.
Безумовно, сильною стороною книги є блискуче
володіння автором мовним матеріалом: чудовий фон мови літературної, на
якому зблискують доречні діалектизми, вдалі персоналізовані діалоги
героїв, дотепне використання прислів'їв.
Книга закінчується чудовим
твором з багатообіцяючою назвою: «Свіжина» (уривок із документальної
оповіді «Був такий хутір»). Відтак, нам лишається чекати нових видань
Григорія Фастівця, творів, які знову поставлять читача перед вічним
вибором: між добром і злом, любов'ю й ненавистю, відданістю рідній землі
та відступництвом. |
