Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської областіП`ятниця, 22.09.2017, 16:16

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню
Категорії розділу
ПОСТАТІ [8]
НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ [17]
НЕ СЛОВОМ ЄДИНИМ... [1]
БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА [4]
ВОРОНЕНКО РАЇСА ПАВЛІВНА [5]
ВЕЙСБЕРГ БОРИС СЕРГІЙОВИЧ [1]
ГОНЧАРОВ ОЛЕГ ІВАНОВИЧ [3]
ГРИЦЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ [6]
ЄРОХА МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ [5]
КОЗИР ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ [2]
КОРНЮЩЕНКО ІВАН ПИЛИПОВИЧ [5]
МАТВІЄНКО ВІТАЛІЙ ДМИТРОВИЧ [1]
НЕСТЕРЕНКО ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ [12]
ПАСЮГА БОРИС ОЛЕКСІЙОВИЧ [4]
ПРАВДЮК ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ [2]
САВЧЕНКО ВІКТОР КИРИЛОВИЧ [6]
СЕНЬКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА [2]
СЕРДЮК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ [1]
ТАРАСЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ [3]
ФАСТІВЕЦЬ ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ [2]
ШЕСТАКОВ ЛЕОНІД ПАВЛОВИЧ [1]
Наші захоплення
На своїй хвилі
Радио онлайн
Курс гривні
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
Форма входу

Головна » Статті » ГРИЦЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Член гільдії - у Вікіпедії


Грице́нко Мико́ла Іва́нович (17 вересня 1938 року. Ровеньки, Луганська область) — український журналіст, поет. Член Національної спілки журналістів України. Творчий псевдонім  — Микола Тиницький.

Родовід

Народився у становій козацькій родині села Тиниця, колишнього Ніжинського полку. Батько  — Гриценко Іван Федорович (1908  — 1944), мати  — Софія Петрівна у дівоцтві теж Гриценко (1910  — 1989). Родовід родини Гриценків простежується аж до 1652 року, до Павла і Василя Гриценків, які були одними із засновників села Тиниця. (У селі домінує прізвище Гриценко).

З початком окупації України більшовицькими військами у 1917-му родина Гриценків, як і інші заможні козацькі родини, потерпали від загарбників. З початком комуністичного геноциду 1932-1933 років сім’я, рятуючись від терору голодом, тікає на Донбас, до міста Ровеньки, там вже працював на шахті старший брат матері Павло, влаштувався шахтарем і Іван Федорович, а Софія Петрівна на склозавод. 1938 народився син Микола. Невзабарі родина повертається до Тиниці Бахмацького району Чернігівської області. Софія Петрівна працювала в колгоспі, а Іван Федорович влаштувався у Бахмачі на базі військового значення, яку називали «Поштова скринька № 16». У зв'язку з подіями Другої світової війни базу намагалися вивезти в Росію, тому Івана Федоровича не мобілізували. Коли 9 вересня 1943 р. село залишили війська вермахту, сталінський військомат направляє його на каторжні роботи з відбудови мостів через річку Прип’ять. На початку 1944 року він загинув, так і не побачивши свого другого сина  — Івана (1943  — 1995). Поховали Івана Федоровича в с. Новошепеличі, що в Чорнобильському районі.

Дитинство, школа


1942. Малий Микола з бабусею Мотрею Марківною. Фото зроблене німецьким солдатом

Про свої дитячі роки говорить Микола Іванович:

Восени 1945 року хлопчики і дівчатка з нашої вулиці Семененської пішли в перший клас. А мені не було ще й семи. Та все ж разом з ними почав ходити і я. Ходив поки не похолодало. Не було пальтечка і чобіток. Прийшла до нас додому вчителька Песляк Людмила Степанівна і запитує : «Чому це Миколка не ходить до школи?» Мати пошила бурки, з батькової шинелі  — пальто. І знову я пішов до школи. Потім у нашому класі вчителькою стала Винниченко Тетяна Василівна. Вчилися ми у напівземлянках, у хатинах, в яких не було господарів. Фашисти, відступаючи, спалили приміщення школи. Тому після семирічки довелося мені три роки ходити за 12 кілометрів у сусіднє село Григорівку. Десятирічку закінчив у 1955 році. Потім навчався в Тиницькій однорічній сільськогосподарській школі.

Батьки Миколи Гриценка: Іван Федорович і Софія Петрівна

Перші проби пера

Про те, як почався творчий шлях, знову слово Миколі Івановичу:

Писати вірші почав, навчаючись у восьмому класі. Вчитель української мови і літератури Лисенко К. М. дав завдання написати твір, і щоб обов’язково був епіграф. Полінувався добирати той епіграф, то ж сам написав римовані чотири рядки. Вчитель похвалив, мовляв, вдало, по темі. Одне лише зауваження: не вказано автора.

Відтоді й почав я писати поезії про сільське життя, сатиричні вірші про колгоспні справи. Надсилав їх у Бахмацьку районну газету. Друкували. Одного разу навіть премію дали за перше місце в конкурсі на кращий вірш  — 50 карбованців. А потім стали замовляти і вірші, і статті на ту чи іншу тему.

Робота

З молодих років Микола бачив своє майбутнє не інакше як пов’язане із селом. Мріяв стати агрономом. У колгоспі працював їздовим, на інших роботах. Обрали секретарем комсомольської організації.

Після закінчення сільгоспшколи вступив на заочне відділення Роменського сільськогосподарського технікуму.

Журналістика

Однак мріям про кар’єру агронома не судилося справдитися. А причиною стало:

Одного дня приїхав у село редактор районної газети Іван Васильович Бойко і запросив мене працювати в редакції. Наприкінці 1956 року вийшов на роботу. Одинадцять років працював літпрацівником, завідуючим сільськогосподарським відділом, відповідальним секретарем. Дуже допомагало те, що навчався в технікумі і отримав диплом молодшого агронома. Потім вступив на відділенні журналістики Заочної вищої партійної школи при ЦК КПСС. Отримав диплом журналіста.

З 1967 по 1969 рік працював у Конотопській міськрайонній газеті на посадах відповідального секретаря і заступника редактора. В той час познайомився з кореспондентом сумської обласної газети «Ленінська правда» Володимиром Затуливітром. Ще тісніше ми здружилися після переїзду в Суми. Мене призначили редактором обласної молодіжної газети «Червоний промінь». І в Бахмачі, і в Конотопі я готував літературні сторінки. До речі, в селі Пальчики Бахмацького району відкрив для України здібну поетесу Наталію Матюх. Отож і в молодіжці поставив за мету згуртувати творчу молодь. Разом із Затуливітром придумали назву і створили літстудію «Зажинок». Пригадую, один школяр аж із Жовтневого їздив на засідання студії. Правда, із вчителем. Це був майбутній поет Олександр Вертіль. На літсторінці «Червоного променя» друкували свої твори Анатолій Гризун, Олександр Педяш, Василь Чубур, Олександр Вертіль та багато інших. Огляди поетичної пошти готував Микола Данько. Часто публікував добірки нових поезій Володимир Затуливітер. Доводилось замовляти для добірки вірш на патріотичну на той час тему. Пам’ятаю, одна з них починалася віршем «Хлопці з Комісарівки».

Ми жили з Володимиром в одному будинку. Часто він приходив до нас на чашку кави і читав свої вірші на кухні. Часто влаштовували літературні вечори і в його квартирі на першому поверсі. Бувало, приходив Юрій Царик з портфеликом сухого вина. Слухали новації Затуливітра. Приїздив з Полтави поет Михайло Шевченко, були Володимир Яворівський, Василе Романчук з Молдови та багато інших відомих нині письменників. Отак і я набирався поетичного досвіду. Потроху писав у шухляду. Але зосередитися на поезії не давала напружена журналістська робота.

З 1979 року Микола Іванович працює у редакції обласної газети «Ленінська правда». Спочатку на посаді заступника редактора. А з 1984 року  — головним редактором. З 1991 по 2004 рік був головним редактором обласної газети «Сумська новина». І в цих виданнях поезія друкувалася постійно. Іноді з’являлися і вірші Миколи Гриценка під псевдонімом Микола Тиницький.

Три Гриценки: поет і журналіст Микола Іванович, поет і журналіст Микола Семенович, фотохудожник Микола Іванович.

Гриценко  — поет

Повністю присвятити себе поезії зміг лише з виходом на пенсію. Вона в мені нуртувала і полилася, як водограй.


Микола Гриценко в юності

Родина

Одружений, дружина  — Антоніна Іванівна (у 2011-му відсвяткували золоте весілля), син Володимир, дочка Вілена, невістка Софія, зять Тарас, внучки Марійка, Даринка, внук Данилко. Марійка, яка закінчила Українську банківську академію і отримала червоний диплом юриста, успадкувала також творчий ген, друкувала свої твори в колективних поетичних збірниках, тепер працює редактором в одному із журналів Санкт-Петербургу.

Весільне фото. Микола і Антоніна Гриценки. 1961 рік

Захоплення

Вже більше двадцяти років Микола Іванович захоплюється бджільництвом, що відбилося у деяких назвах книжок. У збірнику «Україна-Бджоловина» вміщено сто віршів про бджолу. Аналогу подібного видання немає у світі.

Нагороди

Нагороджений медалями «За сумлінну працю», «Ветеран праці», «За трудову доблесть».

Рецензії

«І відчув я тут глибокі корені мої» ( Дев’ятий вал поезії Миколи Гриценка)  — Вазген Балаян, «Ярмарок», 22.12.2005 р.

«Сповідь від імені бджоли»  — Василь Мартиненко, «Ярмарок», 27.06.2006 р.

Внучка Даринка і онук Данилко

Поетка Марійка Гриценко, онука М.І. Гриценка

Журналістська бібліографія

«Радянське село», м. Бахмач Чернігівської області

Назва дата
«В ювілейний вінок» 1 травня 1967 р.
«Син двох матерів» 22 липня 1967 р.
«Слова від серця» 5 серпня 1967 р.
«Вірність» (нарис про тракториста) 23 вересня 1967 р.
«Делегат ІІ з’їзду Рад» 11 листопада 1967 р.
«Художник Олександр Шестопал» 21 листопада 1967 р.

«Радянський прапор», м. Конотоп Сумської області

Назва дата
«Материна гордість» 20 липня 1968 р.
«Гектар ставу» 13 вересня 1968 р.
«Весняний полудень» 26 листопада 1968 р.

«Червоний промінь», м. Суми

Назва дата
«Дорогами Чехословаччини» 12 січня 1974 р.
«Врачанські зустрічі» 20 квітня 1971 р.
«Спасибі вам, наставники» 25 травня 1974 р.
«Роки, виповнені піснями» 9 жовтня 1976 р.

«Ленінська правда», м. Суми

Назва дата
«Придане Насті Гриценко» 25 січня 1975 р.
«Пам’ять серця» 9 травня 1978 р.
«Здравець» 12 січня 1980 р.
«Твої дорогоцінні хвилини» 8 лютого 1980 р.
«Чудеса» в Бошівці» 11 березня 1980 р.
«Сміливого куля боїться» 15 квітня 1980 р.
«Найвищий злет життя» 31 жовтня 1980 р.
«Мужнє село Стара Гута» 30 серпня 1981 р.
«Мир – це життя» 31 серпня1982 р.
«Диригент бджолиного царства» 7 вересня 1984 р.

«Сумська новина»

Назва дата
«Нічний стрибок» 8 травня 2003 р.


Творчий доробок


Назва рік видавництво
«Межа» (2004р.) Мрія
«Дев’ятий вал» (2005р.) Мрія
«Філософія бджоли» (2006 р.) Мрія
«Безконечник» (2007 р.) Мрія
«Медові повені» (2008 р.) Мрія
«Магія бджоли» (2010 р.) Мрія
«Україна-Бджоловина» (2011 р.) Мрія
«Поліття» (2012 р.) Мрія


Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Гриценко_Микола_Іванович
Категорія: ГРИЦЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ | Додав: vitalbravo71 (04.04.2012)
Переглядів: 1211 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Доброго вечора!

Ми, Тиничани раді будемо бачити Миколу Івановича на сайті села Тиниці: http://tynytsia.at.ua biggrin

М. О. Гриценко

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Київський час
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нас відвідали сьогодні
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 22
Наші друзі
Архів записів
Пошук по сайту
Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний хостинг uCoz