Районні газети в Україні почали видаватися з початку 1930-х років, як ідеологічний інструмент партії більшовиків на шляху до колективізації та втілення наступних курсів правлячої партії. Так тривало шість десятиліть.
Навіть з 1991 року, коли утворилася незалежна Українська держава, місцева преса здебільшого залишалася комунальною, тобто підпорядковувалася районним адміністраціям та радам. Навіть після Майдану 2004-2005 років газети на рівні районів залишалися «під ковпаком» місцевої влади. У тодішнього керівництва, попри ліберальну риторику, від слова до діла справа так і не дійшла й газети залишалися «закріпаченими» владою. Чверть століття знадобилося, щоб нарешті у очільників держави вистачило політичної волі відмовитися від пережитку радянського минулого.
І ось, нарешті, очікувана ластівка – Недригайлівська районна газета першою на Сумщині повністю завершила процес роздержавлення.
Про проведення реформування редакції та газети «Голос Посулля» говоримо з директором ТОВ «Редакція газети «Голос Посулля» Ігорем СКРИПЧЕНКОМ.
– Як ви сприйняли появу закону про роздержавлення друкованих ЗМІ?
– Абсолютно позитивно. Ми на нього чекали давно і були готові до його реалізації, позаяк редакція нашої газети давно відійшла від практики проїдання бюджетних дотацій, була економічно самодостатньою і прибутковою організацією. Наприкінці 2015 року законопроект народного депутата Миколи Томенка про реформування державних і комунальних друкованих видань став реальністю, в тому числі й завдяки особистим старанням спікера Андрія Парубія. Глава держави Петро Порошенко спочатку ветував закон, погравши на нервах журналістського загалу, але, внісши дійсно суттєві поправки про збереження назви та мови видання, Президент дав йому путівку в життя. Як би там не було і що б не говорили, у підсумку – факт: лише теперішня Верховна Рада та нинішній Президент змогли реально втілити в життя ще одну європейську норму стосовно незалежності преси та свободи друкованого слова.
До речі, ще один красномовний факт. Голова облдержадміністрації Сумщини після Революції Гідності Володимир Шульга до прийняття закону про реформування виступив із ініціативою і видав розпорядження, яким ще у 2014 році рекомендував райдержадміністраціям і районним радам вийти зі складу співзасновників місцевих редакцій та газет. Облдержадміністрація тоді сама вийшла з числа співзасновників обласної газети «Сумщина». У нас у районі, правда, це тоді пройшло «мовчки», влада не порушувала цього питання, редакція теж змовчала, бо чекали відповідного закону, який би захистив права журналістів.
– Як у районі пройшов перший етап реформування щодо визначення співзасновників газети?
– Коли після київських перипетій реформування преси спустилося зі столичних небес на районну землю, на Недригайлівщині воно пройшло цілком у правовому полі. Голова райдержадміністрації Руслан Лаврик підписав відповідне розпорядження про вихід адміністрації зі складу співзасновників газети, а 33 депутати районної ради одноголосно ухвалили рішення про реформування газети «Голос Посулля». І процес пішов, хоча й розтягнувся практично до року, бо цього вимагали численні вимоги закону про роздержавлення преси та Цивільний кодекс.
Редакція без зволікань подала документи до Держкомтелерадіо, проінформувала Мін’юст, і до вересня вже чекали постанови Кабміну зі списком «підлотників» – редакцій і газет, які йдуть у перший етап реформування, котрий мав фінішувати до першого січня 2017 року. Але пройшов вересень, пожовтіло й опало листя з дерев, а урядової постанови все не було. Лише 23 листопада Кабмін ухвалив цей документ, який тільки з 2 грудня набрав законної сили. Таким чином графік реформування збився майже на три місяці.
– Як практично втілювався закон про реформування на теренах Недригайлівщини?
– На часі стало проведення процедури перереєстрації редакцій у новий суб’єкт господарювання – або у товариство з обмеженою відповідальністю, або у приватне підприємство. Працівники нашої редакції одноголосно зійшлися на думці про створення ТОВ, яке було б засновником і видавцем газети «Голос Посулля».
15 березня на установчих зборах було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Голос Посулля», засновником якого, як і передбачає закон, стали всі шість членів трудового колективу. Вони з власних коштів утворили статутний капітал ТОВ. До речі, ніхто з учасників цього Товариства не володіє так званим контрольним пакетом голосів, їхні частки в статутному капіталі складають 21%; 19,5%; 18%; 17,25%; 16% і 8,25%. Рішення щодо такого розподілу часток було прийняте одноголосно шляхом таємного голосування на загальних зборах учасників ТОВ. На сьогодні Товариство, відповідно до закону, об’єднує три суб’єкти правовідносин в одній юридичній особі. Три в одному виходить: засновником, видавцем газети та її редакцією одночасно є ТОВ «Редакція газети «Голос Посулля», учасниками якого є безпосередньо всі працівники редакції. Це товариство є повним правонаступником попередньої редакції.
– Хто став керівником новоствореного товариства?
– Директором ТОВ учасники призначили мене, Ігоря Скрипченка, зараз я одночасно, відповідно до Статуту, виконую ще й обов’язки редактора газети. Щодо призначення, то на загальних зборах інших пропозицій по кандидатурах на посаду директора Товариства не вносилося. Рішення ухвалили одноголосно.
– А як на сьогодні кореспондуються посади директора та редактора?
– Законодавство, відповідно до Цивільного та Господарського кодексів, керівником ТОВ визнає лише директора. Редактор, хоча за іншим законом і очолює редакцію, але фактично має підпорядковуватися директору Товариства. Щоб згладити певні юридичні нестиковки і запобігти можливим непорозумінням, учасники товариства вирішили покласти на директора ТОВ і обов’язки редактора. До речі, з приводу цього типового редакційного «двовладдя» Національна спілка журналістів направила до Кабміну пропозиції внести зміни до державного класифікатора посад і професій, щоб об’єднати в товариствах-редакціях посаду директора і редактора в одну. Думаю, що позитивне рішення буде прийняте найближчим часом.
– Ви задоволені співпрацею з владою?
– Руслан Лаврик – перший із очільників району, який з ходу перебудував відносини влади й місцевої преси. З призначенням його на посаду голови РДА вже більше року як припинилася практика возіння кореспондентів газети за першими особами району, остаточно канули в Лету всякі темники і вказівки типу: «ви там розпишіть…». У нашій адміністрації наразі діє своя прес-служба, обов’язки якої з успіхом виконує сектор внутрішньої політики. Редакція тісно співпрацює з ним. Працівники сектору оперативно, практично в режимі он-лайн подають найсвіжіші новини з діяльності райдержадміністрації, розміщуючи їх на своєму офіційному сайті та в соцмережі Фейсбук.
Плідна співпраця налагоджена і з районною радою, керівництво якої в особі голови Івана Нанки щороку укладає з редакцією угоди про висвітлення діяльності районного парламенту. За це висвітлення ми отримуємо гроші, як і передбачено відповідним законом. Практично всі сесійні засідання та рішення райради знаходять широке відображення на шпальтах районки. Також у минулому залишилися зверхні дорікання з поверхів влади на кшталт – «ми ж вас фінансуємо», хоча реально у кращі роки редакція отримувала з бюджету 2-2,5 відсотка від свого річного обороту коштів. А, до речі, друкувала матеріали про владу на суму, вдесятеро більшу. Цього тоді не розуміли, не хотіли розуміти або робили вигляд, що не розуміють. Принагідно хотілось би подякувати державному реєстратору Юлії Удовиченко, яка допомогла нам у підготовці пакету документів і оперативно здійснила всі необхідні реєстраційні дії. Також слова подяки адресую Головному управлінню юстиції в Сумській області, фахівці якого без затримки провели перереєстрацію газети.
– Як вам вдалося першими в області завершити реформування?
– Відверто кажучи, ми не поспішали, ніяких контрольних дат собі не встановлювали. Просто послідовно виконували вимоги закону.
З 20 комунальних газет Сумщини 10 почали реформуватися у першому етапі. П’ять редакцій (Лебедин, Путивль, Недригайлів, Краснопілля та Білопілля) вже перетворилися у нові суб’єкти господарювання – ТОВ та ПП. За цим показником Сумська область у трійці лідерів по Україні. Так вийшло, що редакція «Голосу Посулля» першою в Сумській області реформувалася сама та реформувала газету.
Ряд редакцій уже розпочали реформуватися в другому етапі – наприклад, у Липовій Долині.
І зволікати тут нічого. Ті редакції, які не реформуються до 31 грудня 2018 року, з 1 січня 2019 будуть ліквідовані, а газети припинять вихід. Тож бажаю колегам упевненості й наполегливості на шляху реформування. Шлях осилить той, хто йде.
– Ви не жалкуєте за комунальним минулим?
– Редакція газети «Голос Посулля» ніколи не була державним чи комунальним підприємством. За статистичною довідкою, в 1990-х роках вона була спочатку колективним підприємством, а пізніше, коли з законодавства прибрали колективну форму власності, за державним класифікатором організаційно-правову форму редакції віднесли до останнього розділу – «Інші організаційно-правові форми». Тобто ми знаходилися на самому краю правового поля. Цей недолік вдалося усунути лише в березні цього року під час завершення процесу реформування. Фактично у нас пройшов процес реорганізації шляхом перетворення колишньої редакції в товариство з обмеженою відповідальністю, яке є повним правонаступником усіх прав, обов’язків, майна та коштів попередньої редакції газети. Навіть код ЄДРПОУ в нас не змінився. За великим рахунком, у редакції змінилася лише організаційно-правова форма та назва. Всі працівники залишились на своїх посадах.
Затим відповідно до чинного законодавства відбулася перереєстрація газети «Голос Посулля». Попередні співзасновники – райдержадміністрація і районна рада – передали права засновника газети новоствореному ТОВ «Редакція газети «Голос Посулля». Ще один співзасновник – рада колективних сільгосппідприємств району – була ліквідована, як юридична особа, третього лютого цього року.
Звертаю увагу, що реформована газета «Голос Посулля» в обов’язковому порядку зберігає й надалі свою назву, українську мову видання, цільове призначення та тематичну спрямованість, а також усі безплатні акції для передплатників, заохочення для переможців редакційних конкурсів тощо. Місце знаходження редакції залишається тим же – ліве крило четвертого поверху адмінбудинку Недригайлова. Відповідно до закону це приміщення редакція орендуватиме протягом не менше, ніж 15 років, з орендною платою як для бюджетних установ, сьогодні це – 1 гривня на рік. За світло і газ платимо, звісно, за повною вартістю.
– Що б ви хотіли сказати читачам своєї газети?
– Дякуючи підтримці мешканців району, старанням наших працівників поштового зв’язку, в «Голосі Посулля» показники по передплаті, по насиченості газети на кількість населення, по надходженнях за передплату та від реклами одні з кращих в області. У нас стабільна і вдячна читацька аудиторія: на 24 тисячі населення району маємо наклад газети більше чотирьох тисяч.
Та можливості для розширення мережі є, і ми їх бачимо. Спілкуємося, підтримуємо, зацікавлюємо, переконуємо, залучаємо до передплати. Тим більше, що вже зараз на друге півріччя 2017 року нашу газету в статусі обласної можна буде передплачувати й отримувати в кожному куточку Сумщини, в усіх районах і містах області. Ми розширили сферу розповсюдження газети з районної до обласної. А наших земляків у різних районах області вистачає, сподіваємося на їхню підтримку.
У нас – авторів газети, як і у кожного, є певні недоліки, в чомусь ми недопрацьовуємо. Разом з тим стараємося, докладаємо зусиль, щоб газета була кращою, кориснішою, цікавішою, доступнішою.
Наш «Голос Посулля» був і є спільним коренем у понятті Недригайлівщина, символом єднання від райцентру до найдальших околиць. Без уваги ми не залишаємо нікого, всім знаходиться місце на сторінках районки. Наша газета просто повинна бути в кожній родині сіл і селищ нашого краю. Діти змалечку мають бачити її на столі, знати, що є таке видання, котре розповідає про земляків, простих і трудолюбивих, завзятих і відвертих, щирих і добрих людей, з яких слід брати приклад і на яких рівнятися. Шановні батьки, не втрачайте цього засобу виховання і становлення ваших дітей, як справжніх особистостей. Разом будуймо наше хороше майбутнє.
«Добрі новини – у кожну родину!» – такий девіз нашої редакції і нашої газети. З миром і добром і надалі приходитиме вона до кожної домівки, де її чекають і читають.
Спілкувалася Жанна АБАРОВСЬКА
Публікація здійснена за тематикою проекту «Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їх самостійної діяльності» при підтримці “Українського медійного проекту» (У-Медіа), що реалізується громадською організацією Інтерньюз в Україні та фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
