Микола Степанович Єроха - поет, журналіст, самодіяльний композитор.
Літературно-мистецьке об'єднання "Звенигора"
м. Глухів
Фото: З
особистого фотоархіву Миколи Степановича Єрохи
м. Глухів
Балада про комісара
Пам’яті полкового комісара
Миколи Пивоварова,
який загинув смертю Героя
під Чернєвим у кривавому
вересні 1941-го…
На золоту осінню днину
Кривавий вересень упав.
Понад Клевенню він калину
Ворожим чоботом стоптав.
Затишне, хліборобське, мирне-
Палало Чернєве-село.
Летіли журавлі у вирій,
А тут гриміло і гуло.
Тут у нерівному двобої
Стояли роти і полки.
Тут до останнього патрона
Оборонялись вояки.
Як раптом змовкнули гармати,
Піднявсь в окопі комісар.
Він гармашам кричав команду:
«Удар по фріцах, ще удар!»
На полі честі, в полі чистім
Проходив чернівський «редут».
«Це вам не Франція, фашисти,
Тут ваша смерть, тут вам капут!»
І то були його останні
Супроти ворога слова.
На бруствер від тяжкої рани
Схилилась буйна голова.
Палало хатніх стріх багаття,
Клевень-красива течія.
Багато нашенського браття
До себе прийняла земля.
Прощай, наш вірний комісаре,
Та як же без?.А далі з ким?!
Ні, не загинув Пивоваров,
Бійці ж з-під Єльні разом з ним!
Без нього, як без батька, тяжко,
За кулемет ліг Василян.
Навколо плакали ромашки…
А де ж тепер Бабаджанян?
І йшов фашист несамовито,
Сил не було його спинить.
Та скільки ж вас о тут, бандити,
І куль не стачить перебить.
Повзла, ревла, як хмара чорна,
Гудеріанівська напасть.
Жбурнула хвиля вибухова
Комроти на гарячий пласт.
Боєць не тямив- смерть чи рана,
Вже крячив чорний крук над ним
Що там було із Василяном,-
Про це я вам не розповім…
Останні капельки із фляги-
Він вицідив пробите дно…
І стало рубежем відваги
Тут залізничне полотно.
Брязчали кулі об залізо
І рикошетили у даль.
Під Чернєвим, в годину грізну,
Тут також гартувалась сталь.
…Час проминув. Та менше болю
Не стало в нас через роки.
Герої Чернівського бою-
То Глухова захисники.
В серцях не згоїлися рани-
Глибокі, як ріка без дна.
Ми зустрічали Василяна,
Коли у нас цвіла весна.
Він сповідь вів про комісара
Душевно й щиро,без окрас.
І став Микола Пивоваров
Своїм і рідним поміж нас.
…Стоять на пагорбі гармати
Мовчазні, жерлами на шлях.
То пам’ять, що пульсує свято
У наших жилах і серцях.
Микола Єроха, м.Глухів
