 На струнах ніжних почуттів
З Миколою Єрохою ми знайомі давно. Доля звела нас на початку 80-х років
минулого століття, коли спільно працювали над історико-краєзнавчим
виданням "Золоте намисто Сумщини".
Перша зустріч з ним приємно
вразила: він поет і музикант, педагог і журналіст... Та найголовніший
його здобуток - це талановита душа. Його пісні, присвячені рідному краю,
знають і співають як у Глухові, так і на Сумщині.
За освітою
філолог - він добре знається на слові. Його поетична мова яскрава,
образна і, разом з тим, проста, зрозуміла і близька кожному. Бринить у
його душі струна щирих почуттів і відгукується у людських серцях.
Книга "Глухів - моя доля", яку зараз тримаєш у руках, шановний читачу, -
плід багаторічної наполегливої творчої праці Миколи Єрохи. На її
сторінках, я впевнений, кожен знайде те, що подарує естетичну насолоду,
велике почуття любові до рідного краю.
Побажаємо автору подальшої творчої наснаги, нових творчих здобутків на літературно-пісенній ниві.
Анатолій ЛУГОВСЬКИЙ,
член Національної спілки письменників України
Как звон весенней капели...
В творчестве, как и в жизни, Николай Ероха, что может подтвердить
каждый, кто с ним знаком лично, - поющий, жизнерадостный человек. Его
поэзия музыкальна каждым своим слогом, поскольку в ней гордо и мелодично
звучат голоса самой природы...
Воспевая родной край, автор сей
поэтической киижечки предстает перед читателем не только
поэтом-музыкантом, но и поэтом-краеведом. В поэзии Николая Брохи
переплетается прошлое с настоящим, наполненное красками природного
украинского колорита.
Поэтическая чуткость к малой родине слышна во
многих его стихотворениях, которые можно сравнивать со звоном весенней
капели, а саму поэзию, идущую из глубины души, можно и должно
расценивать как глубокую, переполненную чувствами любовь к родному краю.
Анатолий МИРОНЕНКО,
председатель литобъединения "Звенигора
г. Глухов.
|
