ЗНАК ОКЛИКУ
Прочитаю хмари
літні та осінні.
А найбільш ліричні - хмари весняні.
Загадки-скрижалі на нічній
картині.
Море безкінечне. Двоє у човні.
Прочитаю темінь,
жартівливу пісню.
Пропливають хмарки, чарівні слова.
Упіймаю ніби блискіточку
пізню.
Невідома сила греблю прорива.
Прочитаю хмари,
весняні ліричні,
Як пророцтва сині, жовті, голубі.
Вийду на край світу, всі
стежини звичні,
Вдалині акорди чарівних трембіт.
Прочитаю сяйво
вранці до схід сонця.
Барви ще незнані, знаки на весь день.
Перший знак
окличний, маю охоронця,
Берегами світла він до мене йде.
ОТАВИЦЯ
Необачно царю повіримо,
У
лабети імперії втрапим.
Раді навіть світові сірому,
Не помітивши нації втрати.
Все чомусь ми в біді та у горі.
Наче драма народу ставигься.
Після воєн і голодоморів
Відростаємо, як отавиця.
Ковила, ніби море, хвилями.
Вкоріняємось, прозріваємо.
Гнів міцнішає, наче хвиля, ми.
І вже гетьмана
обираємо.
З президентами помилилися
Несудимими і судимими.
І живемо знов, як на милицях,
То з легенями, то з
судинами...
Важко вижити, нічим дихати -
Все вкраїнське убите
владою.
Вже стоїш біля лиха ти.
Я про іго татарське згадую.
Ой вже час прозрівати, бачити,
І не бути вкотре обманутим,
Брати віжки, самому правити
І життєвої вчитись
грамоти.
ПАСТКА
Життя - це пастка, мудрі кажуть.
Лише з'явись на білий
світ,
І Іотрапиш в бруд, у сморід, сажу,
Чудне почуєш: селяві.
На тебе вже немов чекали
Мікроби, віруси, хвороби,
І
демократи, ліберали...
Ну що тут скажеш, що поробиш?
Та дайте спокій, я ж у гості,
Життя ж, патякаєте,
спалах.
Було ж з'явитися непросто,
А тут напастей вже навала.
З ножами, голками халати
Чогось стовпилися навколо.
І стогне рідна бідна мати,
А їй - пігулки та уколи.
А потім, що ж там буде потім?
Шалені ціни і лопати,
Авто, мажор на повороті,
Чорнобиль, ГМО, нітрати.
Природа чахне, ріки чорні,
Навчання платне, безірошів'я,
Ділки безчесні та проворні.
Ще раз прийти вже б
не хотів я.
