Упродовж десятиліть він веде пошукову роботу, пише нариси, статті, оповідання на військово-патріотичну тематику. Закінчив Петро Андрійович педагогічний інститут (за фахом – філолог), практично все своє життя присвятив нелегкій, але почесній журналістській роботі. Працював і в районних, і в обласних, і в республіканській газетах. Нині – власкор газети «Сільські вісті» у Сумській області.

   Його безмежний талант проявляється у вмінні заглиблюватися в характер людини, знаходячи в її душі найпотаємніші лабіринти. Співпереживання, осмислення людської психології – ось, що притаманне його творам. Ці скарби творчої спадщини й намагався показати молодому поколінню Петро Андрійович. Письменник акцентував увагу, що журналістика – це постійний пошук, наполеглива праця. Головне тут бути об’єктивним, мати бажання писати, відстоювати власну позицію. Доречною стала цитата Льва Толстого: «Якщо можеш не писати, не пиши». Справді, професія журналіста потребує ініціативності, вміння не просто висвітлювати інформацію, а й доносити її в найпотаємніші глибини душі людської. Такої думки постійно дотримувався невтомний трудівник творчої ниви протягом 46 років. Зупинятися служити перу Петро Андрійович і не думає, адже читачі своєю вдячністю підживлюють творчий світ письменника.

   Майбутні колеги-журналісти були захоплені творами майстра і не втрималися, щоб не поставити власні запитання. Останні були різнопланові: починаючи від особистих життєвих сходинок, закінчуючи професійною сферою. На питання: «Хто ж такий журналіст?», Петро Андрійович відповів: «Журналіст – це людина, у якої мало часу й багато планів».

   Тож хочеться побажати майбутнім колегам-журналістам завжди знаходити час для реалізації найпрогресивніших ідей, творчих планів.

   У кінці теплої бесіди Петро Андрійович із величезним задоволенням подарував свої книги молоді.

Бібліотека СумДУ