Талант П. Нестеренка уповні розкрився, коли  він переїхав на роботу на Сумщину і йому запропонували працювати в обласній молодіжній газеті «Червоний промінь», згодом став кореспондентом газети «Ленінська правда» (нині - «Сумщина»). Відтоді минуло більше сорока років. Постійне навчання, перебування на передньому краї  вирішення словом народногосподарських проблем загартували журналіста, виховали в ньому мужнього патріота. Невипадково Петру Андрійовичу довірялося очолювати три районні газети, він чимало літ був власним кореспондентом у Сумській області газет «Радянська Україна», «Урядовий кур’єр», «Сільські вісті».І скрізь справлявся з обов’язками, вважався одним з найуспішніших журналістів.

- Робота в пресі - то для мене радість, втіха, - говорить П. Нестеренко. Скромний, толерантний, він завжди опирається на досвід старших колег, творчо підходить до підготовки матеріалів до районного чи республіканського  видання. Кожен факт перевіряє, уточнює, і тільки тоді він з’являється на аркуші, де пишеться нова стаття чи кореспонденція.

– Перед кожним фактом треба не тільки вміти вчасно зняти кашкета, а й вчасно одягти його, - нерідко повторює Петро Андрійович, коли зустрічається з юними дописувачами. Він завжди знаходить спільну мову з людьми, щоб розмова не пересихала, щоб тема вистрілювала. Ювіляр не прихильних «смажених» сенсацій - то, вважає, для жовтої преси. Робота у відомих виданнях виховала у ньому відповідальність,оперативність, ніколи не відмовлятися ні від яких завдань. Він намагається подавати так матеріал, як він бачить серцем, як велить його життєва позиція. І не сприймає, коли чує, що тому чи іншому журналісту засновники газети чи журналу рекомендують готувати матеріал у певному ракурсі.

- Таке не може бути, журналіст не підручний матеріал. Лікарю ніхто не говорить, що треба ось так лікувати, а от чомусь беруться журналістові диктувати як, що писати, - ділиться думками П. Нестеренко

В архіві ювіляра тисячі газетних публікацій. Вони на найрізноманітніші теми, але найбільше публікацій про людей праці, героїв трудових звитяг. Їх адреси – наша область. Журналіст побував у всіх районах., знає села, селища, міста. Там у нього зараз багато приятелів, друзів. Чільне місце в картотеці Петра Андрійовича посідають розповіді , які возвеличують подвиг народу у Великій Вітчизняній війні , то найголовніша сторінка у житті журналіста. Він з більшістю героїв нарисів особисто знайомий, підтримує з ними зв’язки. І не випадково за активну участь у творенні літопису нашого життя  торік П. Нестеренку присуджено обласну премію ім. заслуженого журналіста України М. Теницького.

Не можна ніяк обминути іще одну пристрасть ювіляра. Він тісно прилучений до активної  письменницької діяльності, вже видав більше двадцяти художніх та художньо-документальних книг. Остання з них «Заграви над Десною». У ній член Національної спілки письменників України у яскравій художній формі  розповідає про суворі випробування, які випали на долю наших бійців і мирного населення, про їхню мужність, патріотизм, дружбу, високі моральні якості та звірства гітлерівських загарбників у тимчасово окупованих ними придеснянських регіонах. Читачі схвально сприйняли і книги «Дичка на осонні», «Палата без номера», «Серце солдата», «Таран», «Спрага  любові» та інші. Є нариси про перебування у відрядженні на БАМі, про життя трудового колективу Сумського машинобудівного об’єднання ім. Фрунзе тощо.

Кожна книга Петра Андрійовича виховує читача, закликає до розуміння смислу життя, вона не залишає нікого байдужим до піднятих автором тем. Відрадно, що роботи П. Нестеренка  схвально зустрічає критика. В особі ювіляра маємо прозаїка, який правдиво відображає історію українського народу. Підтвердженням цьому є і те, що у минулому році  за активну літературну діяльність йому присуджено ще одну премію-імені поета-партизана Пилипа Рудя, яку встановила Сумська обласна рада.

- Завжди в боргу перед своїми земляками, що проживають на Чернігівщині, - говорить Петро Андрійович. - Мрію написати книгу про рідне село Галайбине, це буде світлою пам’яттю мого батька Андрія Овксентійовича, учасника бойових дій у Великій Вітчизняній війні, та мільйонам фронтовиків-героїчним захисникам нашої Батьківщини.

Ми бажаємо здоров’я, творчого натхнення ювілярові. З роси, води Вам, Петре Андрійовичу!