Така вже вдача у письменників і журналістів: бувати в далеких і близьких відрядженнях, зустрічатися з цікавими людьми, ділити з ними радість і невдачі, ретельно фіксувати розповіді очевидців, щоб згодом достовірно й правдиво змальовувати сторінки нашої історії, будити в серцях людей животворні почуття... Саме до таких сподвижників належить людина творчого неспокою сумчанин Петро Нестеренко, ім'я якого відоме не, лише. в Слобожанському краї, а й далеко за його межами.
     Уже й не злічити тих шляхів-доріг, які за кілька десятиліть творчої діяльності подолав Петро Андрійович. Про це яскраво засвідчують художні та художньо-документальні книги, яких на його рахунку близько двадцяти. Доречно зазначити, що в книгах «Испытание» (1987) та «Слід на землі» (2003) йдеться, зокрема, про суворий тайговий край, про поїздку автора па будівництво грандіозної будови минулого століття – БАМу.
Довелося побувати письменникові й журналісту також і в Західному Сибіру, Якутії. І скрізь — знайомство не лише з унікальними людьми, ай історією, традиціями того чи іншого краю, а ще - мальовничою природою, особливо - тайгою-красунею. Авторові цих рядків також неодноразово доводилося бувати на сибірській і далекосхідній землі, зустрічатися з будівельниками Байкало-Амурської магістралі і захоплюватися працьовитістю та ентузіазмом тих бамівців, які приїхали туди за велінням душі з України.
     Щоразу я переконувався: тайга справді гартує людей сміливих, роботящих – і долі в них часто-густо є незвичайними. Ось про це на сторінках нової книги і розповідає письменник Петро Нестеренко. Скажу чесно: цей доробок, безумовно, викличе неабиякий інтерес у читачів. Ну кому, наприклад, не цікаво буде ознайомитися з долями героїв в оповіданнях «Олесині весни», «Двобій», «Щастя дається нелегко», «Я думатиму про тебе...», «Сам себе покарав» тощо.
     Про будні мисливців ми чули немало анекдотів, читали, слухали по радіо, бачили з екранів телевізорів. А от оповідання «Зимовий буран» засвідчує, що палкі шанувальники полювання нерідко є не лише фантазерами, а й справжніми охоронцями флори і фауни, вони вболівають за те, аби краса в тайзі ніколи не зникала, щоб панував там затишок і порядок. Образи героїв твору - Олексія Кисіленка, Григорія Волинця, Руслана Калюжного, Баньки Шаповала виписані яскраво, приваблюють читача добротою, щирою любов'ю до природи.
     Не забуває автор і про долю підростаючого покоління. Не секрет, що почуття самотності чи неприкаяності нерідко призводить до того, що підліток ховається у вигаданий світ, мов равлик у мушлю, населяючи світ близькими собі людьми, які, на жаль, створені їхньою фантазією. Саме про це йдеться в оповіданні «Рукавички для матері». Хлопчик мешкає в дитячому будинку, росте він працелюбним і чесним, а ще хоче, аби поруч з ним завжди була рідна мама. Заради цього здатен навіть нафантазувати письменниці, яка приїхала в тайгу у творче відрядження і подружилася з вихованцем дитбудинку.
     А втім, читач має можливість сам прочитати ці чудові твори. Як на мій погляд, письменникові вдалося розкрити багатогранний світ людини, у центрі якого — ставлення її до оточуючої природи; створити на полотні реальних подій такі емоційно сильні оповідання й новели, які «тримають» читача аж до останнього рядка. Така широка палітра образів природи і людини дає справжнє уявлення про далекий тайговий край.