Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської областіП`ятниця, 21.07.2017, 23:53

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню
Категорії розділу
ПОСТАТІ [8]
НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ [17]
НЕ СЛОВОМ ЄДИНИМ... [1]
БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА [4]
ВОРОНЕНКО РАЇСА ПАВЛІВНА [5]
ВЕЙСБЕРГ БОРИС СЕРГІЙОВИЧ [1]
ГОНЧАРОВ ОЛЕГ ІВАНОВИЧ [3]
ГРИЦЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ [6]
ЄРОХА МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ [5]
КОЗИР ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ [2]
КОРНЮЩЕНКО ІВАН ПИЛИПОВИЧ [5]
МАТВІЄНКО ВІТАЛІЙ ДМИТРОВИЧ [1]
НЕСТЕРЕНКО ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ [12]
ПАСЮГА БОРИС ОЛЕКСІЙОВИЧ [4]
ПРАВДЮК ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ [2]
САВЧЕНКО ВІКТОР КИРИЛОВИЧ [6]
СЕНЬКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА [2]
СЕРДЮК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ [1]
ТАРАСЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ [3]
ФАСТІВЕЦЬ ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ [2]
ШЕСТАКОВ ЛЕОНІД ПАВЛОВИЧ [1]
Наші захоплення
На своїй хвилі
Радио онлайн
Курс гривні
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
Форма входу

Головна » Статті » БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА

Г.І. ХВОСТЕНКО "НІНА БАГАТА"
 НІНА БАГАТА  

  

      Рідне село Ніни Багатої - Високе, що під Охтиркою. Тут вона з'явилася на світу 1943 році. По війні сім'я кілька років проживала в Молдавії, потім повернулася знову на Охтирщину, де Ніна і закінчила Охтирську середню школу № 2. Пішла працювати бухгалтером в Охтирське нафтогазовидобувне управління, водночас стала навчатися заочно в Івано-Франківському інституті нафти та газу. Можливо, з часом би вийшов з Ніни Павлівни прекрасний гірник, та невдовзі захопили її пошуки не в надрах землі, а в надрах рідної мови.
     Вірші почала писати ще в школі, та саме на виробництві збагнула: не може обійтися без друкованого сло-ва. З 1968-го - в редакції районної газети "Прапор пе-ремоги", де пройшла шлях від літпрацівника до редактора. Вдосконалювалася не лише як журналіст, але як і поет-початківець. Перша публікація віршів Н.Багатої відбулася в 1966-му; потім прийшла черга обласних газет, республіканських журналів, колективних збірників.
Отож, на час виходу своєї першої збірки "Повінь" (1997 рік) Н.Багата вже мала й ім'я, і неабияку майстерність на терені слова. Книга лише констатувала факт: маємо поетесу неабиякого обдарування.
    Насамперед відмітимо, що поетеса вдало обрала саму назву книги: твори, вміщені в ній, справді ніби потоком, весняним і дзвінким, несуться на читача, шумлять крізь час і простір, відтворюючи картини рідної землі:

Покинула Ворскла круті береги,
Хоч з ними, гадалось, не знала нудьги:
Обидва любили, немов наречену, -
На двох неподільну красу незбагненну.

Або: "Як вечорами вдалечінь дивитись,
        Помітиш: сонце, мов червоний птах,
Сідає в пишні гребені пшениці
І розчиняється у колосках".

Чи: "Ось-ось бруньки покажуть свій талант.
Ждуть від весни омріяного жесту.
З них кожна - то маленький музикант
Великого зеленого оркестру".

    У книзі немало й інших ось таких поетичних строф, напоєних образним ароматом, пересипаних влучними епітетами, які творять зримі картини оточуючого світу, викликають у читача високоестетичні почуття.
   Поетеса вже першою книгою задекларувала своє прагнення вникнути в духовність рідного народу, його історичну долю, докопати¬ся до власного родоводу:

Згоріли тільки єресь, тільки зло.
Слова ж пішли у світ, немов прочани,
І на ходу загоювали рани.
До всіх людей вони ідуть і йтимуть,
Долаючи у душах путівці...
Являються до нас вони святими,-
А ми їх часто маєм за старців.

     У цій же тональності написані й нші твори: "Ясени", "З нами Україна", "Дух Чернечої гори", "На соборному кладовищі в Охтирці" та інші.
     Приковують увагу в книзі й інтимна лірика, й поетичні прийоми (зокрема, прагнення до афористичного вислову), і розмаїття тем громадянської лірики. До певної міри навіть тим, хто був і раніше знайомий із творчістю Н.Багатої, стало відкриттям розроблення нею теми вічності, плинності часу. Один із дев'яти циклів "Повені" так і називається - "Дванадцять місяців". Тема часу - то "найспритнішого злодія", то мірила вічних цінностей - звучить і в інших віршах.
     Що ця тема не була в Н.Багатої випадковою, засвідчила друга книга поетеси з промовистою назвою "1440 хвилин" - саме ж стільки їх має одна доба.

1440 хвилин
В черзі до мене стоять і сьогодні.
Кожна з них литиме воду на млин -
Мій чи не мій? Чи кудись у безодню? -

тривожно міркує лірична героїня. Книга має цікавий розділ "Межичасся", котрий засвідчує: авторка, як і кожен талановитий, чутливий митець, болісно переживає над секундами, хвилинами, днями, раз і ю раз задає собі запитання, чи ж з повною віддачею їх використано не лише у власному житті, а й усієї країни. Вірші циклу "Дичка", "І іайперший погляд", "Омела", "На узбіччі" тощо багаті на різноманітні тропи, орнаментовані справжніми поетичними знахідками, мов¬би засвідчують: ні, недарма авторка використала час, пишучи ці рядки.

      Обидві вищезгадані книги Ніни Багатої отримали рясні схвальні відгуки. І, як завжди це буває, добре слово спонукало до натхнення, до напруженої копіткої праці над новими творами. Відтак, до третьої книги Н.Багатої "Канат життя" ввійшли вірші, написані протягом кількох місяців. Колега авторки і редактор збірки Тамара Герасименко у передмові до "Каната" з цього приводу зазначила: "І, що рідко буває навіть зі справжніми поетами, - вірші, які з'явилися як гриби після дощу, всі, як один, - виважені, яскраві, захоплюючі". Скажемо більше: саме в третій книзі читач побачив поетесу Н.Багату на повен зріст, зміг повною мірою оцінити і її доробок, і потенційні можливості.
        Насамперед, у новій книзі поетеса відкрилася як громадянин. Бо ж треба, скажемо відверто, мати мужність, аби, аналізуючи демографічну ситуацію в нашій державі, пронизливо вигукнути: "Нас меншає. Катастрофічно меншає! Це - гола правда. Не якісь перешепти". Вже мовлено і перемовлено про любов і ненависть як неодмінну рису справжньої поезії: чого ж більше у цитованому вірші? Відповісти так і не зможемо. Бо це суцільний сплав обох тих полюсів, який породжує біль, і гнівний, і світлий. А ще це ознака поезії високої проби: тут уже цілий спектр кольорів, зібраний волею автора воєдино, і протинає він серце читача навиліт.
        Є поетичні збірки, про які писати важко, бо у строфах ніби і версифікаційно, і стосовно логічності думки все гаразд, - але не зачіпають вони душі і квит. Є інші: писати про них важко тому, що не знаходиш слів, аби передати власні почуття, збурені рядками поета. До другого ґатунку, безумовно, належить і "Канат життя". Бо коли надибуєш тут ось такі згустки енергії, думки й образності -"Напівживий хлівець, неначе бомж, зимує в товаристві реп'яшиння", "У небі лук зладнали дикі гуси й велять на північ цілити стрілі... Це ж скільки треба крилам стрепенутись Разочків, щоб дістатись до землі", "Моторний вітер з-за морів Назносив хмар чимало І в небі нашому беріг-В прозорому чувалі", - то відчуваєш: яка це невдячна справа - аналізувати не надуману, а справжню мистецьку вартість. На що звертати увагу - на тропи, гіперболи, звукописання? На афористичність, лапідарність, вдалий ритм? Тоді до кожного віршацієї книги пиши таку собі пояснювальну новелку, та чи й розкладеш у ній на частинки всі достоїнства строф. Бо ж справжній вірш - не-подільність форми й змісту, бо то теж сплав, сплав мовної оболонки й напруженої думки.
        Вищенаведені рядки з книги (а їх значно ж більше) вже самі по собі - блискітки краси і довершеності. Авторка водночас ще раз підтвердила і те, що полюбляє й вірші сюжетні, які - хай і зіткані ось із тих візерунчастих блискіток - являють собою цілісність: як розпо¬відь чи сплеск душевного стану. Серед кращих зразків першої гру¬пи поезії у книзі чітко проступають вірші про трударів, речі подієві ("Коваль", "Ворожка", "Пучечок м'яти", "Марш ветеранів", "На краєчку весни" тощо), другої - здебільшого інтимні ("Любимо. На щастя чи на лихо?", "Оплакую все, що між нами було", інші). У збірці немало пейзажної лірики ("Луги біля Ворскли неначе савана", "На галяви¬ні", "Сосни")-перелік можна продовжити. І, може, несподівано для читача - цикл мариністики: "На морі", "Я доводжусь пшениці дочкою", "Хвилі моря - не просто вода", в якому авторка постає як відкривач нового для себе жанру, і, слід сказати, зі своєю метою справляється.
       "Ще сумління - не пропаще, ще дихаю надіями на краще... В тугу спіраль пружиною скручусь", читаємо на одній із сторінок. І справді, збірка й сприймається, мов туга, міцно скручена спіраль -маємо на увазі не лише зміст творів, а й вдалу композицію збірки. У книзі п'ять тематичних циклів, доладно розташованих: кожний виток мов продовжує інший, відтак, книга і читається на єдиному подиху.
       Знаковою у біографії поетеси стала й наступна збірка - "Дванадцять місяців". Уже з назви бачимо, що авторка не покинула наміру розроблювати тему Вічності, Часу (вже говорили про книгу "1440 хвилин"; нагадаємо, що в першій "ластівці" є розділ "Дванадцять місяців"). Мимоволі виникає асоціація з тим, що вже було в нашій літературі у цьому плані - від численних інтерпретацій відомої казки про місяців-братів до оспівування пір року в ліриці О.Олеся, П.Тичини, Г.Чупринки, Є.Плужника тощо. Отож задум - дати поетичне осмис¬лення 12-и місяців року- в нашій поезії далеко не новий, відтак по-своєму і ризикований: чи ж можливо щось нового додати до того, що вже писано-переписано?
        Та в книзі Ніни Багатої, як і в попередніх, вистачає свіжості і Е думках, і в їх версифікаційному втіленні. Стосовно останнього хоче б кілька цитат: "Вітри натерли ватою хмарин Небесне скло до сяючого блиску", "Весна з ріллі, як зі шкільної дошки, Стирає кpeйда залишки сирі", "На коромислах тримає сад Молоді ще яблука і груші", "Ніяковіють голі верби, В калюжах вгледівши себе". Таких ось несподіваних метафор у книзі чимало.
        І якщо вже говорити про систему образного письма поетеси (а поезія, як відомо, без того не поезія), мимоволі хочеться відмітити й таке. У "Дванадцяти місяцях" Н.Багата, як, здається, в жодній зі своїх попередніх книг, уповні застосувала свій улюблений прийом: вірш будується на одному, розширеному образові чи порівнянні, метафорі (вірші "Але спочатку...", "На початку літа", "Полуниці", "Фаворитка", "Моторний вітер з-за морів", "Казкова лань", "Снігопад" тощо) і "розкручуванням" навколо образу того чи іншого сюжету або думки. Як правило, цей засіб дає потрібний ефект, захоплює й інтригує читача. Книга має - і це теж у стилі Н.Багатої - ще й часову композицію: 60 поезій, по п'ять - на кожний із місяців року. Що ж, подібне і акож уже було в нашій літературі. Але не пам'ятаємо іншого: авторка ниходить за описові межі пейзажів тієї чи іншої пори року, персоніфікує природу, наближаючи її впритул до драм і радощів, звершень і Гюлей в людських долях. Процитуймо повністю один з невеличких "пистопадових" віршів:

Плакучі верби, наче матері,
Могилу братську щільно обступили,
Мов бережуть її від гаму й пилу,
Від злого ока, від лихих вітрів.
Підтримують хоч так домашній лад,
Думками ж ходять в сорокових далях.
І все не зважиться з них листопад
зелено-жовті познімати шалі.

       Подібно присутня природа пір року в колізіях людського буття і в ряді інших віршів ("Згадуючи червень 41-го", "У сквері" тощо), нипручуючись із пастельного малюнка, стаючи доцільним і виправданим тлом вже не пейзажної - громадянської лірики. Словом, поетеса, поставивши собі в книзі вузьку мету - дати нам своє осмислення пір року - виконала водночас і надмету - книга сприймається (багатопланово, зачіпає різноманітні сфери людських почувань, тішить широкою палітрою не лише рідних пейзажів, а й настроїв ліричного героя.
          Усіма сильними сторонами індивідуальної творчості, манери письма Ніни Багатої позначена і її п'ята книга - "Пік тисячоліття". В ній чільне місце посідає поема "Наодинці з курганом" - ліро-епічне і полотно про давнє і недавнє минуле Охтирського краю, про любов до нього і відповідальність нинішніх поколінь за благополуччя рідної землі в майбутньому.
       Варто додати, що для Н.Багатої особливим видався 1999 рік. У березні її прийнято до Національної спілки письменників України, а 11 серпні вона стала першим лауреатом обласної премії в галузі літератури та мистецтва, заснованої Сумською облрадою.
        А попереду - нові витки часу, нові творчі звершення, повені но вої лірики по канату творчості і життя.

Книги Н. Багатої


"Повінь" (1997), "1440 хвилин" (1998), "Канат життя" (1999), "Два надцять місяців" (1999), "Пік тисячоліття"(2000).


Рецензії, відгуки:

Вертіль О. Життя до сонця рветься//Сумщина. -1997,10 грудня. Геренко С. І доброта, й тривога поряд // Сумщина. -1998, 28 люто
го.
Вертіль О. Яблуко Вічності // Сумщина. -1998,11 квітня. Хвостенко Г. Сплав любові й ненависті // Сумщина. - 1999, 17 лютого.
Хвостено Г. "Уже для цього народитись варто" // Сумщина. -1999, 11 червня.
Тарасенко І. "З любов'ю до рідного краю" // Суми і сумчани. - 2000, 20 квітня.
 


З НАМИ УКРАЇНА
Як свічка, грудень тихо догорів,
Димок згубився в ароматі хвої.

Нова дорога довжиною в рік
Пружиниться незайманим сувоєм.
Та скоро по розгорнутій, по ній
 Покотиться життєва колісниця.
Десь там на віражах і крутизні
Себе і нас попробує на міцність.
Не скрізь асфальт проляже.Пилюга
На нас чатує, терни на обніжку,
Та ми повинні встоять на ногах
Й нізащо з рук не випустити віжки.
Нехай трясе і вітер хай дзвенить
-Ми волю не розвієм по зернині!
Ми будем пам'ятати кожну мить,
Що з нами -Україна.


Я-ПРО ЛЮБОВ

Я-про любов.
Це-таїнство. Секрет.
Земне коріння має чи космічне?
Любов мені нагадує букет-
Живий, в росинках,
Тільки жаль - не вічний.
Сьогодні буйні соки рвуть кору.
А завтра?
Никнуть царственні голівки...
Цей дар у долі з острахом беру
Надень?
На рік?

А хочеться без ліку,
Щоб час потік,
Нас підхопив обох
Та й загубив навмисно
В ніжних мандрах,
І ти зростив для мене, наче Бог,
Без колючок, нев'янучі троянди.


МЕЖИЧАССЯ

Здається, не чули ніякого болю,
Коли різонули стару пуповину.
Наш поїзд відходив од станції Воля.
На кожнім вагоні цвіло-"Україна".
"На-реш-ті?.. На-решті... Нареш-ті? Нареш-ті! -
Колеса із рейками заговорили, -
Не буть нам, не буть... під червоним арештом!
Нарешті! Нарешті!., розв'язані крила!"
Ми їхали, вітром свободи хмелівши,
До місця призначення - станції Щастя,
Та вітер обскубла, як півника, тиша.
Бо гальма ввімкнулися на Межичассі.
Це навіть не станція. Це - полустанок,
У белебень врослий, - глухий і безликий...
До мряки підмішують снігу тумани -
І слизько на колії.. Та не до віку ж
Отут щось висиджувати по вагонах?!
Виходьмо штовхати на гору свій поїзд!
Хіба нам потрібен чужинський погонич?
Хіба вже не досить покори сліпої?!
 І, мабуть, в усіх набиває оскому
 Оцей полустанок гіркий - Межичасся.
 Ми довго і нудно буксуєм на ньому.
І зраджуєм цим нашу станцію - Щастя.



ЗЛОДІЙ

Немов підступна людина,
Лукавить із нами час.
З добром підсуне торбину,
Покаже безліч прикрас.
І тішиться, нам віддавши
Здоров'я, вроду, любов.
Ми думаєм, що назавжди.
Насправді ж - тільки у борг.
Колись підкрадеться тихо
Або й зі свистом примчить
Й відніме усе із примхи
Неспішно або - за мить.
Здійме для годиться шапку,
Та навіть крихти збере
Й поставить останню крапку
Або точніше - тире.
Від нього таїтись годі.
Він кожного дістає.
Бо час - найспритчіший злодій
З усіх, що на світі є.

***

Ліс, вітрищами підперезаний,
Прислухається до зими.
Між дубами, поміж березами
Проклада вона шлях саньми.
Путь немовби таємну вказує
До хатини із кришталю,
Де сховалось, гнане образою,
Слово, згублене кимсь,-"люблю"
Треба, мабуть, спасти, утішити,
Попросити вогню в зорі,
Щоб відтало. Але надійніше -
Біля серця його зігріть.
Ледь помітно дорога стелиться
Вглиб дерев кудись навпростець.
Поспішаймо, а то хурделиця
Слід заплутає, замете.


КРАСЕНЬ-СНІГ

Сніг - просто красень!
За багато літ
Досяг нарешті гідної вершини.
Так ніжно упада коло землі,
Немов біля коханої дружини.
Для неї все: м'які пуховики
І вишукане хутро горностая.
Не встигне оцінить одні шовки,
Він вже нові сувої розгортає.
Нашіптує щось лагідне, годить.
Не нарікає, що живе у приймах.
А зараз спить - завидно молодий,
Тримаючи любов свою в обіймах.
Так впевнено. Здається, що віки
В запасі має, а не кілька тижнів...
О, весно! Тихо прокладай стежки.
І допоможе хай тобі Всевишній
Збудити непомітно велет-сніг,
Щоб не пішла на шкоду буйна сила.
Тут не потрібен сонячний батіг.
Тут мають бути обережні стріли.
І не чіпай подовще, пощади
Цю досконалість, що бува нечасто.
Не оберни на каламуть води
Таке беззахисне, студене щастя




Категорія: БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА | Додав: ales (30.12.2011)
Переглядів: 2660 | Теги: Ніна Багата Марущенко | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Київський час
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нас відвідали сьогодні
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 22
Наші друзі
Архів записів
Пошук по сайту
Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний хостинг uCoz