Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської областіП`ятниця, 21.07.2017, 23:53

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню
Категорії розділу
ПОСТАТІ [8]
НАШОГО ЦВІТУ ПО ВСЬОМУ СВІТУ [17]
НЕ СЛОВОМ ЄДИНИМ... [1]
БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА [4]
ВОРОНЕНКО РАЇСА ПАВЛІВНА [5]
ВЕЙСБЕРГ БОРИС СЕРГІЙОВИЧ [1]
ГОНЧАРОВ ОЛЕГ ІВАНОВИЧ [3]
ГРИЦЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ [6]
ЄРОХА МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ [5]
КОЗИР ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ [2]
КОРНЮЩЕНКО ІВАН ПИЛИПОВИЧ [5]
МАТВІЄНКО ВІТАЛІЙ ДМИТРОВИЧ [1]
НЕСТЕРЕНКО ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ [12]
ПАСЮГА БОРИС ОЛЕКСІЙОВИЧ [4]
ПРАВДЮК ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ [2]
САВЧЕНКО ВІКТОР КИРИЛОВИЧ [6]
СЕНЬКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА [2]
СЕРДЮК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ [1]
ТАРАСЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ [3]
ФАСТІВЕЦЬ ГРИГОРІЙ ФЕДОРОВИЧ [2]
ШЕСТАКОВ ЛЕОНІД ПАВЛОВИЧ [1]
Наші захоплення
На своїй хвилі
Радио онлайн
Курс гривні
КОНВЕРТЕР ВАЛЮТ
Форма входу

Головна » Статті » БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА

Пік тисячоліття
Юрій Назаренко,
член Національної Спілки письменників України



Це - непідкупна, істинна любов

    З творчістю поетеси з Охтирки Ніни Багатої органічно й багатогранно з'єдналося вічноживе поняття «співпричетності до відкриття і пізнання світу» (за В.Я. Брюсовим), ім'я якому - Любов. Власне кажучи, маємо вести мову про авторку, яку знає, принаймні, вся Україна, бо вона - має в своєму доробку п'ять поетичних збірок, є членом Національної Спілки письменнників, першим лауреатом обласної премії в галузі літератури та мистецтва, в 1999 році заснованої Сумською облрадою.
    На превеликий жаль, жорстокий і занадто прагматичний світ спростив, знівелював і навіть знецінив це святе поняття, де нерідко й інтимні стосунки між Ним і Нею зводяться до оголених фізіологічних рефлексів - плоть торжествує, а Душа мовчить. Сучасні, молоді й підстаркуваті (себто старі замолоду), маловідомі і знамениті поети ніяковіють і втрачають голос, якщо вряди-годи вертаються поглядом чи пам'яттю своєю до великої й малої Вітчизни, до безіменної річечки, джерельця, криниці, ручая, покинутих ними напризволяще разом з дитинством, разом зі старими батьками, які, можливо, підчепуривши около біловидої хати, сядуть під вечір на призьбі та й сліпкувато вдивляються у виднокіл, чекають таких моторних, але забудькуватих, своїх дітей і онуків...
      Щаслива поетична доля Ніни Багатої - щаслива саме незглибимою любов'ю до рідного краю, до вітцівщини, до, здавалось би, негучних рис чи деталей, що випливають із незастояною водою минулого, наповнюють собою нинішню днину і відкривають ясні обшири Майбуття:
                                           
                                               Ти все струмиш, кринице, під вербою!

                                               і зруб той самий, з жовтої лози.
                                               Ми стільки літ не бачились з тобою,
                                               А ти така ж - прозоріша сльози!
                                               і стежечка, дідами проторована,
                                               Не заростає...

                                       (вірш «Криниця» зі збірки «Повінь», 1997 р.)
           
     Талановита поетеса з Охтирки не тяжіє до модерністських словесних і викрутасів, до пошуку псевдоновацій - вона традиційна. Традиційна у | своєму щирому тяжінні до тем та інтонацій, які підживлювали мозок Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Ліни Костенко.
    Ніна Багата - навдивовижу сучасна. Гортаючи сторінки її нової книги, красномовно поіменованої «Пік тисячоліття», ніби відчуваєш у собі нервовий пульс Сьогодення, до краю напружений неспокійною уявою, відцентровим плином гарячого чуття авторки, де навіть «просто бур'янець» озивається смарагдовим блиском і сяйвом:

                                              Зелена брошечка трави
                                              В зими на платті срібно-білім.
                                              Звідкіль така у грудня сила,
                                              Що раптом цей смарагд з 'явивсь?
                                              А чесно - просто бур'янець.
                                             Чому ж його рівняю з дивом
                                             На чужині отак, можливо,
                                             Лице знайоме промайне -
                                             Не схожий хтось на божество
                                             Не знаєш навіть, як і звати,
                                             А вже готовий обійняти,
                                            Як цю весну перед Різдвом.
                                                   (Вірш «Зелена брошечка трави...»)


І не можна проминути художньо довершену річ, виболілу поетесою упродовж багатьох років, поему «Наодинці з курганом», яка, безперечно, є окрасою збірки, її наскрізним, стрижневим мотивом, посідає чільне місце в книзі. Це ліро-епічне полотно, з ненав'язливою, стриманою сюжетністю, не просто констатує давнє і недавнє минуле рідного Охтирського краю, його степ зокрема, роблячи поступову «кадрову розгортку» непідкупної історії, але і владно стукає у ще не струхлявілі душі та серця наших ровесників, ніби промовляючи: «Так - було, є і буде повік!
»
                                             
                                               Не легковажить
                                               Світле почуття,
                                               Котре ніякий
                                               Не поточить шашіль.
                                               Це - непідкупна,
                                               Істинна любов
                                               До рідних місць,
                                               До батьківського краю.
                                               Наш край топтало
                                               Безліч підошов.
                                               Чужих.
                                               Але любов ота карає
                                               І Промовляє ворогу: «Не руш!..»

       Цитовані мною рядки з поеми «Наодинці з курганом» хоча й звернені гнівом праведним своїм і засторогою до ворога (якщо він, навіть, сьогодні улесливо, а чи спокусливо, зазирає нам у вічі, сподіваючись на нашу зраду нашій же Пам'яті, честі і, врешті, - собі) - рядки ці невідворотно і твердо адресовані нам, нині сущим у відповідальній якості синів перед лицем стражденної матері - України.
Категорія: БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА | Додав: ales (29.12.2011)
Переглядів: 613 | Теги: Пік тисячоліття, БАГАТА (МАРУЩЕНКО) НІНА | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Київський час
Свята України
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Нас відвідали сьогодні
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 22
Наші друзі
Архів записів
Пошук по сайту
Copyright MyCorp © 2017 Безкоштовний хостинг uCoz