У районних низах не завжди можна відчути вплив Національної спілки
журналістів України на журналістське життя. Якось так складається, що
місцеві справи на місцевому рівні здебільшого й вирішуються.
Та й часи, напевно, помінялися, адже коли раніше було стільки судових
позовів журналістів щодо відновлення своїх прав. А тут практично у
кожному номері «Журналіста України» - про проблеми редакцій у стосунках з
місцевими можновладцями. І важко сказати: чи то журналісти стають
безправнішими, чи то навпаки - навчилися краще захищатися від
безсовісних чиновників. Дякувати медіа-юристам, допомагають, подають в
тому ж нашому спілчанському журналі консультації.
Та одного
разу, понад 10 років тому, мені довелося відчути справжню могутність
нашої спілки. Тоді мене щойно призначили редактором Великописарівської
районної газети „Ворскла", що в Сумській області. У спадок дісталася
редакція з економічним становищем нижче нульового. Працівники чотири
місяці не отримували платні, накопичилася заборгованість за роботу
друкарні та папір, передплата йшла погано. Ніяких сподівань на доходи з
реклами, а мізерна дотація від засновника під кінець року теж
вичерпалася. До того ж, єдиний комп'ютерний комплекс виявився
розукомплектованим.
Як бути? Вирішив звернутися листом за
порадою до НСЖУ На позитивну відповідь великої надії не мав. Аж раптом -
тривалий телефонний дзвінок міжміського зв'язку. Телефонував голова
НСЖУ Ігор Федорович Лубченко. По-перше, подякував за листа, по-друге
повідомив, що за два дні відбудеться пленум спілки, в ро¬боті якого
візьме участь прем'єр-міністр України Віктор Ющенко. Ось голова і
відкриє пленум моїм листом.
Виявилося, моє послання мало
загальнодержавне звучання. Ігор Федорович почув його і доніс до вух
тодішнього прем'єра. Останній пообіцяв допомогти газетам в цілому по
Україні.
Кілька днів по тому я перебував на сьомому небі,
бо ж ще не знав, що великі політики часом не виконують своїх обіцянок.
Вибиратися з економічної прірви довелося разом з колективом самотужки і
довго.
Проте ініціатива голови НСЖУ дала інший несподіваний і
дуже добрий для мене результат. Факт читання мого листа оприлюднила
республіканська преса у звітах про роботу пленуму, потім опублікувала й
обласна. Мене при зустрічах хвалили колеги зі ЗМІ різних рівнів. Я
посилався на розпорядність Ігоря Федоровича і зі мною погоджувалися.
В результаті широке оприлюднення мого імені захистило мене від тиску
адмінресурсу. Адже знали: за моєю спиною велика сила — НСЖУ
