Захар Петрович Мороз народився 30 жовтня 1904 року в містечку Немирів, тепер Вінницька область — український радянський літературознавець і драматург.
Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив Інститут червоної професури у Києві (1937). Викладав у ВУЗах, з 1947 був науковим співробітником Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка АН УССР. Автор праць з історії української драматургії, п'єс («Звичайна дівчина», «Чудодійна сила», «Моряк і чорнобурка» та ін.)
Джерело
- Українська радянська енциклопедія у 12-ти томах. / За ред. М. Бажана— 2-ге вид. — К., 1974—1985.
У
30-роках минулого століття З.П. Мороз очолював Краснопільську райгазету. Він завжди був у вирі подій, у нашому селищі черпав теми для своїх праць.
Приїхав 3. П. Мороз у Краснопілля у 1933 році, посада редактора районної газети "Колгоспник
Краснопільщини" йому була до снаги. Молодий, енергійний, життєрадісний, він з головою поринув
у доручену справу. Часто виїздив у села, виступав з лекціями й доповідями перед
трудящими.
Газетярських кадрів було обмаль, та й тих доводилося іноді вчити. Отож,
Захар Петрович, не обмежуючи себе
редакторськими обов'язками, нерідко
працював за секретаря, літературного працівника, а при необхідності - й
коректора. В його маленькому кабінеті допізна світився вогник: редактор писав
передовиці, кореспонденції, замальовки про людей, фейлетони чи просто замітки.
Журналіст, літератор з широким світоглядом і
різнобічними інтересами, він уважно стежив за літературною періодикою, читав
праці з теорії красного письменства та історії естетичних поглядів.
Найістотніше занотовував у зошити. Одночасно вів щоденникові записи, роздуми й
спостереження над життям. Захоплювався поезією В. Маяковського та В. Сосюри.
Поруч з блокнотом, куди Захар Мороз записував факти для газетних матеріалів, у
його кишені лежала книжечка з характерними
висловами людей, з
котрими він зустрічався, побутовими сценками,
дотепами чи народними усмішками, колоритними портретними штрихами сільських
жителів.
Якось його брат, Григорій Петрович Мороз, складач
друкарні, запитав:
- Для
чого ти все це збираєш, Захаре?
- Колись
знадобиться, Гришо, - весело підморгнув той. І вже цілком серйозно
додав:
- Я й тепер дечим користуюся. Читай
уважніше нашу газету й помітищ.
Справді,матеріали, що їх писав Захар Петрович,
відзначалися жвавістю викладу, мовним багатством, публіцистичною пристрастю.
Безперечно, ті нотатки стали в пригоді Морозу під час роботи над п'єсами
"Етап", "Нам жити, "У садку молодому", "Чудодійна
сила" та іншими. До речі, п'єсу "Етап" З. Мороз написав у Краснопіллі. Під час редакторства він продовжував працювати над п'єсою "Семафор", уривки з неї були надруковані у "Літературній газеті".
Років через два 3. П. Мороза було відряджено на
навчання в Харків - недавню столицю України. Згодом, здобувши вищу освіту, він
проявив себе обдарованим науковцем і драматургом.
Його п'єси побачили світло театральної рампи й були тепло сприйняті глядачами.
Приємно згадати цю
мудру, доброзичливу людину.
