Вперше
я побачив Анатолія Тарана у Львові сонячної літньої днини 1962 року в
гурті поетів, що читали вірші перед натовпом біля театру опери та
балету. Востаннє мені не випало його побачити, тому що весняної сонячної
днини 1995 року, коли ховали поета на Байковій горі, я був у
відрядженні далеко за межами Києва.